Артанія

Арта́нія (араб. ارثانية‎ Arṯāniya, також Арта, Арсанія) — східнослов'янське державне утворення VII—IX століть на території Східної Європи. Поряд з Куявією і Славією згадується у творах низки арабських та перських географів: Аль-Балхі, Аль-Істахрі, Ібн-Хаукаль, Джанхані

Опис

Аль-Істахрі засвідчив до 965 року:

«Руси. Їх три групи. Одна група їх найближча до Булгара… Друге плем'я, що живе далі за перше, називається Славією. Ще плем'я називається Артанією, а цар його живе в Арті…Що ж стосується Арти, то не відомо, щоби хто-будь з чужоземців досягав її, оскільки там вони (мешканці) вбивають всякого чужоземця, що приходить у їхню землю. Лише самі вони спускаються по воді й торгують, але не повідомляють нікому нічого про справи свої і свої товари і не дозволяють нікому супроводжувати їх і входити в їхню країну».

За свідченням цього ж автора, Артанія торгувала з країнами арабського Сходу. З неї вивозили чорних соболів і свинець. Столиця Артанії була — Арта. Але на сьогодні невідомо де знаходилась Артанія.

Деякі дослідники ототожнювали Артанію з територією антів, з Тмутараканню, інші — з Черніговом, Рязанню чи Пліснеським городищем. Згідно Б. Рибакова ототожнюється з Роднем.

Див. також

Нотатки

    Джерела
    • Войтович Леонтій. Гольмґард: де правили руські князі Святослав Ігоревич, Володимир Святославич та Ярослав Володимирович? // Український історичний журнал. — К., 2015. — № 3 (522) за травень-червень. — С. 37-55. ISSN 0130-5247.
    • Заходер Борис. Каспийский свод сведений о Восточной Европе. Горган и Поволжье в IX—X вв. — М,1962.
    • Гаркави Авраам Яковлевич. Сказания мусульманских писателей о славянах и русских (с половины VII века до конца X века по Р. Х.) — СПб.: 1870.
    • Новосельцев А. П., Пашутов В. Т., Черепин Л. В., Шушарин В. П., Щапов Я. Н. Древнерусское государство и его международное значение. М., 1965.
    • Латышев В. В. Известия древних писателей, греческих и латинских, о Скифии и Кавказе. Т.1. Греческие писатели. Вып. I. СПб., 1893.
    • Кулаковский Ю. А. Карта Европейской Сарматии по Птолемею. Киев, 1899;
    • Быковский С. Н. К вопросу о трёх древнейших центрах Руси. Вятка, 1928, с. 36 и 68-70.
    • Мавродин В. В. Происхождение русского народа. Л., 1978. Карсанов А. Н. К вопросу о трёх группах русов. В кн.: Герменевтика древнерусской литературы X—XV вв., сб. 3. М., 1992, с. 5-13.
    • Петрухин В. Я. Три «центра» Руси. Фольклорные истоки и историческия традиция // Художественный язык средневековья. — М.: 1982, с. 143—158.
    • Дубов И. В. Северо-восточная Русь и «Арса» арабских источников. // Вестник Ленинградского университета, 1981, N 8. История, язык, литература. Вып. 2, с. 22-29; Ловмяньский Х. Русь и норманны. М., 1985.
    • Рыбаков Б. А. Киевская Русь и русские княжества XII—XIII вв., М., 1982.
    • Вязинин И. Н. «Русы живут на острове». // «Вопросы истории», 1994, N 9, с. 152—156.
    • Войлошников М. Остров Русов. // «Вокруг света», 1994, N 5, с. 12-16.
    • Доманский Р. А. Таинственный эпицентр в Руси. // «Держава», 1997, N 1, с. 72-75.
    • Велич Дулібії Рось. Суренж — В. О. Дем'янов, О. А. Андрєєв — К.: ВЦ ПП «Корлайн», 2007.
    • Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях.- Луцьк: Вежа, 2000.
    • Довідник з історії України. За ред. І. Підкови та Р. Шуста. — К.: Генеза, 1993.
    • Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

    Посилання
    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.