Родень

Археологічні досліди датують початки цього города VII — VIII ст., але найвищого економічного і культурного розквіту Родень досяг у XI — XII ст. Тоді він став не тільки фортецею проти нападів кочовиків, але й важливим ремісничим та торговельним осередком.

Родень впав жертвою татарського погрому у 1239–1240 pp. і вже більше не був відбудований. Розкопи Роденя провадили серед інших М. Біляшівський (1891) і у 1958-65 експедиція Київського Університету (Мезенцева Г. «Древньоруське місто Родень», 1958).

Є підстави вважати Родень давнім племінним центром русів, та центром культу давньослав'янського верховного бога Рода — бога неба та всесвіту.

За князя Святослава у Родені знаходився княжий «двор теремьньій». У 980 році під час війни за Київський престол тут шукав собі сховища князь Ярополк, але після тривалої осади був убитий найманцями-варягами.

За часів полюддя поблизу Роденя був пункт остаточного збору кораблів перед їхнім відправленням до Візантії. Тут відбувалося їх остаточне споряджання, підготовка та перепогрузка товарів. На думку академіка Б. Рибакова, Родень — це і є загадкова Артанія східних авторів.

Княжою горою називають стрімкий виступ правого берега Дніпра на одному з урочищ поблизу м. Канів. Тут збереглися залишки давньоруського городища X–XIII ст., яке історики ототожнюють з літописним «градом» Родень, що згадується в «Повісті временних літ» у статті про події 980. Городище мало дві укріплені частини, від яких збереглися залишки валів і ровів. У дитинці вздовж стін розміщувалися житлові (понад 30) і господарські споруди. Вірогідно, була й дерев'яна церква, про що свідчать знахідки хрестів та ін. церковне начиння. В окольному граді будівлі стояли в кілька рядів (відкрито понад 25 жител). Речовий матеріал досить різноманітний — с.-г. знаряддя праці, інструменти ремісників, ваги й гирки, монети та імпортні речі, побутовий інвентар, глиняний посуд, мідні казанки й чаші. З культових речей знайдено свічники, панікадила, хрести й образки. Досить багато прикрас, у тому числі золотих і срібних, зброї, що вказує на проживання тут, окрім рядового населення, представників соціальної верхівки. Про це свідчать також знахідки 11 скарбів[1].

• М. Ф. Котляр, А. Г. Плахонін. Родень, Родня // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 251. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
• Шендрик Н. І. Наконечники стріл з Княжої Гори. — Праці Київського історичного музею, 1958 р., т. 1, с. 158—174.
• Мезенцева Г. Г. Деякі підсумки археологічного вивчення древньоруського міста Родня. — Вісник Київського ун-ту, 1961 р., № 4, сер.істор. та філос., вип. 1, с. 110—119.
• Мезенцева Г. Г. Новые данные об изготовлении древнерусских жерновов. — Советская археология, 1964 г., № 3, с. 224—227.
• Мезенцева Г. Г. Знахідки з розкопок древньоруського міста Родня за останні роки. — Вісник Київського ун-ту, 1967 р., № 8, сер.істор. та права, вип. 1, с. 59 — 69.
• Мезенцева Г. Г. Древьоруське місто Родень (Княжа Гора). — К.: 1968 р. — 183 с.
• Шендрик Н. І. Кушнірські інструменти з городища на Княжій Горі. — Археологія, 1970 р., т. 23, с. 221—224.

• Родня // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1964. — Т. 7, кн. XIII : Літери Риз — Се. — С. 1610. — 1000 екз.
• Родень, Княжа гора // Інформація на сайті Канівського природного заповідника