Артуро Услар П'єтрі

Артуро Услар П'єтрі (ісп. Arturo Uslar Pietri) (16 травня 1906, Каракас – 26 лютого 2001, Каракас) – венесуельський історик, письменник, телевізійний продюсер і політик.

Артуро Услар П'єтрі
Ім'я при народженні ісп. Arturo Uslar Pietri
Народився 16 травня 1906(1906-05-16)[1]
Каракас, Венесуела[2]
Помер 26 лютого 2001(2001-02-26)[2][3][…] (94 роки)
Каракас, Венесуела[2]
·гострий інфаркт міокарда
Країна  Венесуела
Діяльність журналіст, письменник, дипломат, політик, поет, драматург, адвокат, літературний критик, біограф, бібліотекар, есеїст, історик
Alma mater Центральний університет Венесуели
Мова творів іспанська[4]
Роки активності з 1928
Членство Academia Venezolana de la Lenguad і National Academy of History of Venezuelad
Партія Венесуельська демократична партія
Автограф
Нагороди

премія Марії Мурс Каботd (1972)

Премія принцеси Астурійської в галузі літературиd (1990)

премія Ромуло Гальєгоса (1991)

Alfonso Reyes International Prized

National Prize for Literatured

 Артуро Услар П'єтрі у Вікісховищі
 Висловлювання у Вікіцитатах

Життєпис

Народився 16 травня 1906 року в Каракасі, (Венесуела). Його батьками були генерал[5] Артуро Услар Сантамарія і Елена П'єтрі Паулі де Услар. [6] [7]

Прізвище Узляр має німецьке походження і може бути простежене до Йогана фон Услара, який воював на боці повстанців під час війни за незалежність Венесуели.[7] Будучи юнаком, а потім підлітком, жив у різних містах порівняно урбанізованих центральних та північних долин країни. У 1924 році переїхав до Каракаса, щоб вивчати політичні науки в Центральному університеті Венесуели, де закінчив навчання і отримав ступінь доктора політичних наук у 1929 році. У тому ж році отримав юридичну освіту.[7]

Услар вів надзвичайно плідне життя, користувався впливом у венесуельській політиці, розумівся на історичному аналізі та літературі. Період його діяльності охоплював останні роки венесуельського каудилізму, перехід до демократії та більшої частини демократичної ери 1958 – 1999 рр. Обіймав посади, такі як секретар делегації Венесуели в Лізі Націй, делегат Міжнародної організації праці, міністр освіти, міністр фінансів, член Конституції нового демократичного уряду (1958), посол у Сполучених Штатах, професор латиноамериканської літератури в Колумбійському університеті, професор політичної економіки в Центральному університеті Венесуели, головний редактор головної газети, кандидат у президенти і член Королівської іспанської академії.[8][9][5]

Услар П'єтрі брав довічну участь у венесуельських ЗМІ як культурна фігура. Писав регіонально впливові есеї та романи, з яких «Червоні Ланси»[10] розповідають про життя під час венесуельської війни за незалежність з різних соціальних перспектив. У своїх творах він відстоював местизайе, або розгул, як цінну особливість латиноамериканської культури.[9] Його літературний доробок був визнаний у 1990 році премією «Принц Астурії».[11]

Неодноразово висувався на Нобелівську премію з літератури.[6]

Оголосив про свій вихід з політики у 1998 році й в останній раз фігурував в політичних дебатах у 1993 році.[7]

Услар П'єтрі помер 26 лютого 2001 року в Каракасі.[6]

Нагороди

Твори
Микола М. Палій. Палкою кров'ю (збірка новел). Видавництво Юліяна Середяка. Буенос-Айрес - 1978. 120 с. В цій книзі в українському перекладі вийшла новела Артуро Услара П'єтрі "Дощ".

Novels

  • (1931) Las lanzas coloradas.
  • (1947) El camino de El Dorado.
  • (1962) Un retrato en la geografía.
  • (1964) Estación de máscaras.
  • (1976) Oficio de difuntos.
  • (1981) La isla de Robinson.
  • (1990) La visita en el tiempo.

Essays

  • (1945) Las visiones del camino.
  • (1945) Sumario de economía venezolana para alivio de estudiantes.
  • (1948) Letras y hombres de Venezuela.
  • (1949) De una an otra Venezuela.
  • (1949) Treinta hombres y sus sombras.
  • (1951) Las nubes.
  • (1952) Apuntes para retratos.
  • (1953) Tierra venezolana.
  • (1954) Tiempo de contar.
  • (1955) Pizarrón.
  • (1955-56-58) Valores humanos.
  • (1955) Breve historia de la novela hispanoamericana.
  • (1958) Letras y hombres de Venezuela.
  • (1959) Materiales para la construcción de Venezuela.
  • (1962) Del hacer y deshacer de Venezuela.
  • (1964) Valores humanos. Biografías y evocaciones.
  • (1964) La palabra compartida. Discursos en el Parlamento (1959–1963).
  • (1965) Hacia el humanismo democrático.
  • (1966) Petróleo de vida o muerte.
  • (1967) Oraciones para despertar.
  • (1968) Las vacas gordas y las vacas flacas.
  • (1969) En busca del nuevo mundo.
  • (1971) Vista desde un punto.
  • (1972) Bolivariana.
  • (1974) La otra América.
  • (1975) Camino de cuento.
  • (1975) Viva voz.
  • (1979) Fantasmas de dos mundos.
  • (1981) Cuéntame a Venezuela.
  • (1981) Educar para Venezuela.
  • (1982) Fachas, fechas y fichas.
  • (1983) Bolívar hoy.
  • (1984) Venezuela en el petróleo.
  • (1986) Medio milenio de Venezuela.
  • (1986) Raíces venezolanas.
  • (1986) Bello el venezolano.
  • (1986) Godos, insurgentes y visionarios.
  • (1990) La creación del Nuevo Mundo.
  • (1992) Golpe y Estado en Venezuela.
  • (1994) Del cerro de plata al camino extraviado.

Short stories

  • (1928) Barrabás y otros relatos.
  • (1936) Red.
  • (1946) Pasos y pasajeros.
  • (1949) Treinta hombres y sus sombras.
  • (1967) La lluvia y otros cuentos.
  • (1980) Los Ganadores.

Poetry

  • (1973) Manoa: 1932-1972.
  • (1986) El hombre que voy siendo.
  • (1989) Lucien Zell's Poetic Brilliance

Theater

  • (1958) El día de Antero Alban. La Tebaida. El Dios invisible. La fuga de Miranda.
  • (1960) Chuo Gil y las tejedoras. Drama en un preludio y siete tiempos.

Travel

  • (1954) El otoño en Europa.
  • (1960) La ciudad de nadie. El otoño en Europa. Un turista en el cercano oriente.
  • (1971) La vuelta al mundo en diez trancos.
  • (1975) El globo de colores.

Посилання

Список літератури
  1. The Fine Art Archive — 2003.
  2. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118803603 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  3. SNAC — 2010.
  4. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. Santos Himiob (1997) у Las Nubes (хронологічні посилання), 1-е видання. Монте Авіла Editores Latinoamericana.
  6. https://www.theguardian.com/news/2001/mar/02/guardianobituaries.books
  7. http://www.casauslarpietri.org/?ids=2&idc=3&mod=conte&accion=deta
  8. http://www.fpa.es/es/premios-principe-de-asturias/premiados/1990-arturo-uslar-pietri.html?texto=trayectoria&especifica=0
  9. https://www.nytimes.com/2001/03/01/arts/arturo-uslar-pietri-novelist-of-venezuela-is-dead-at-94.html
  10. USLAR PIETRI, Артуро. Червоні Спірс. NY: Knopf, 1963. Перше американське видання. Переклав Гарріет де Онс з вступом Федеріко де Оніса
  11. http://www.fpa.es/es/premios-principe-de-asturias/premiados/1990-arturo-uslar-pietri.html?texto=acta&especifica=0
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.