Каракас

Місто засноване 25 липня 1567 іспанським конкістадором Дієго де Лосада під назвою Сантьяго-де-Леон-де-Каракас. З 1577 — резиденція іспанського губернатора, з 1777 року — столиця генерал-капітанства Венесуела. На початку свого існування неодноразово піддавався нападам піратів.

У квітні 1810 року в Каракасі відбулося повстання, котре стало початком Війни за незалежність іспанських колоній в Америці. 5 липня 1811 року Каракас став місцем підписання Декларації незалежності. Наступного року сильний землетрус зруйнував місто. Після завершення революційної війни місто у складі Великої Колумбії, з 1830 року — столиця незалежної Республіки Венесуела.

Каракас виріс в економічному сенсі під час нафтового буму у Венесуелі на початку XX століття. Протягом 1950-х років Каракас почав інтенсивну програму модернізації, яка тривала протягом 1960-х і початку 1970-х років. Було побудовано університетське містечко, спроектоване архітектором-модерністом Карлосом Раулем Вільянуевою, і яке 2000 року ЮНЕСКО оголосило Світовою спадщиною.

Населення Каракаса, як і Венесуели в цілому, становлять переважно метиси. До цієї суміші білого і корінного індіанського населення додається значно менше число осіб, що мають африканське походження. Число осіб, що мають азійське походження, відносно невелике, але з часів Другої світової війни спостерігався значний приплив європейців. Зокрема, протягом 1950-х років велика кількість іспанців, португальців і італійців влаштувалися в Каракасі. До 1956 року в Каракасі і столичному окрузі знаходилося 42 відсотки з 438 тисяч іноземних громадян Венесуели. Ці іммігранти та їхні нащадки, як правило, концентрувалися в певних кварталах міста. Внутрішня міграція значно збільшила темпи зростання населення столиці через більш високий показник народжуваності. Основним джерелом мігрантів є західний андський регіон, зокрема штати Тачира, Мерида і Трухільйо, хоча Каракас приваблює людей з усіх інших частин республіки.

У місті надзвичайно високий рівень криміналітету, що значною мірою обумовлено діяльністю наркокартелів. За цим показником місто (так само, як і гондураське місто Сан-Педро-Сула та мексиканське Сьюдад-Хуарес) займає найвищі місці із кінця 90-х.

Каракас має економіку, орієнтовану переважно на послуги, хоча тут є і промислові підприємства. У місті знаходиться Каракаська фондова біржа і штаб-квартира Petroleos de Venezuela (PDVSA), яка є найбільшою компанією Венесуели і веде переговори по всім міжнародним угодам про експорт нафти. Також тут розташовані сервісні компанії, банки та торгові центри.

Центральний діловий район Каракаса — Мілла-де-Оро, який розташований на півночі муніципалітету Барута і на південь від муніціпалівтета Чакао, є одним з найбільших фінансових центрів Латинської Америки.

Мала і середня промисловість вносить свій внесок в економіку Каракаса. Місто забезпечує комунікаційний та транспортний зв'язок між столичною зоною і рештою країни. Важливими галузями промисловості у столичному окрузі є хімічна, текстильна, шкіряна і харчова промисловість. Існують також гумові та цементні заводи[4]. ВВП становить 70 мільярдів доларів США, а ВВП на душу населення — 24 000$.

Поїзд Каракас-Куа

Метрополітен Каракаса почав свою роботу 27 березня 1983 року. Метрополітен має 4 лінії і 48 станцій[5], ще близько 10 станцій будуються. Він охоплює більшу частину міста і інтегрований з автобусної системою Metrobús. 2010 року почав працювати перший сегмент Metrocable нової системи канатних доріг.

Автобуси є основним засобом масового транспорту. Існують дві системи автобусів: традиційна система і Metrobús. Традиційна система включає безліч типів автобусів, керованих декількома компаніями на звичайних вулицях і проспектах.

Міжнародний аеропорт Сімона Болівара, найбільший і найважливіший в країні, розташований приблизно за 32 км від центру міста.

Найбільш популярними видами спорту в Каракасі є футбол, бейсбол і баскетбол. У місті базуються футбольні клуби Каракас, Депортіво Петаре, Атлетіко Венесуела, SD Centro Italo Venezolano, Естрелья Роха, Депортіво Ла Гуайра.

1983 року Каракас приймав Панамериканські ігри[6], 2013 року — Чемпіонат Америки з баскетболу[7].

У 1949 р. українські емігранти заснували тут спортивне товариство УСТ Чорноморці (Каракас).

У Каракасі клімат тропічних саван (Aw за класифікацією кліматів Кеппена). Середня температура січня становить +19,6 °C, липня — +21,7 °C. Опадів у рік випадає 913 мм. Із травня по листопад триває сезон дощів.

Вид на місто з національного парку Ель-Авіла

Каракас вночі

• 
  Арка Федерації
• 
  Національний пантеон
• 
  Палац Національної асамблеї Венесуели
• 
  Палац юстиції
• 
  Урбаністичний комплекс Центрального парку
• 
  Парк-Кристал
• 
  Кафедральний собор
• 
  Культурний комплекс «Тереза Карреньо»
• 
  Олімпійський стадіон Центрального університету Венесуели
• 
  Національна картинна галерея
• 
  Наземний перегін однієї з ліній метрополітену Каракаса
• 
  Міжнародний аеропорт Майкетії імені Сімона Болівара

• 11083 Каракас — астероїд, названий на честь міста.

• Caracas (NATIONAL CAPITAL, VENEZUELA) // «Encyclopaedia Britannica» (англ.)
• Caracas / Encyclopedia Britannica 1911 (англ.)
• Каракас // БСЭ (рос.)