Археоціати

Археоціа́ти (Archaeocyathida) — група викопних безхребетних тварин; будовою скелета і способом живлення близькі до губок. Це найдавніші рифоутворюючі тварини. Відомо понад 400 видів в усіх частинах земної кулі, що жили 520—443,7 млн років тому. Переважно знахідки скам'янілостей археоціатів знаходяться на території сучасних Сибіру, Китаю, узбережжях Північної Америки, Марокко, південної Австралії. Археоціати є провідними формами кембрійських відкладів.

?
Археоціати
Час існування: Ранній-пізній Кембрій

Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Підцарство: Первинні багатоклітинні (Prometazoa)
Тип: Губки?, (Spongia)
— Археоціати (Archaeocyatha)
Vologdin, 1937
Синоніми
Cyathospongia Okulitch, 1935

Pleospongia Okulitch, 1935

Посилання
Вікісховище: Archaeocyatha
Fossilworks: 189980

Морфологія
1 — інтерваллюм, 2 — центральна порожнина, 3 — внутрішня стінка, 4 — пора, 5 — септ, 6 — зовнішня стінка, 7 — основа

Археоціати формою нагадували порожнисті келихи чи роги різного розміру, відкриті згори. Досягали 8-15 см завдовжки та 1-1,25 см у поперечнику. Найбільші представники сягали 30-60 см заввишки. Могли мати різну форму: циліндричну, конічну, блюдцеподібну, іноді мішковидну. Деякі археоціати являли собою групи «келихів», які росли зі спільної основи.

Тіло археоціатів мало вапняний скелет, що складався з пористих пластинчастих утворень. Скелет мав одну (у найменш організованих представників) або дві (внутрішню і зовнішню) стінки. Пори зовнішньої стінки були дрібніші, ніж внутрішньої, за формою вони могли бути округлими, овальними, прямокутними або шестигранними. На внутрішній стінці в деяких видів розташовувалися відростки. Між стінками знаходилася порожнина інтерваллюм, у одних видів позбавлена скелетних елементів, у інших містила септи — прямі пористі перегородки, що з'єднують внутрішню і зовнішню стінки. У Неправильних археоціатів інтерваллюм був заповнений теніями — викривленими пористими пластинками.

До поверхні археоціати кріпилися за допомогою розгалуженої основи. В одних видів вона мала висоту 2-5 мм, у інших охоплювала келих на висоту до 13-15 мм[1][2].

Спосіб життя

Археоціати жили в теплих прибережних кембрійських морях, прикріпляючись до карбонатного субстрату (переважно строматолітів) на глибині 20-30 метрів, максимум — до 100 м. Вони фільтрували воду, пропускаючи її крізь пори зовнішньої стінки, та випускаючи крізь інтерваллюм[1]. Різні розміри пор у різних видів свідчать, що археоціати харчувалися завислими у воді часточками й планктоном не однакового розміру. Вони займали численні екологічні ніші, часто навіть у межах того самого рифу[3]. Археоціати формували порівняно невеликі рифи 10-30 метрів у діаметрі та до 3 м заввишки[1].

У середньому кембрії археоціатів витіснили звичайні губки та корали[2].

Таксономія
Скам'янілості археоціата Ethmophyllum whitneyi

Клада Archaeocyatha традиційно поділена на підкласи Правильних (Regulares) і Неправильних (Irregulares)[4]:

  • Regulares Vologdin, 1937
    • Ряд Acanthinocyathida Okulitch, 1935
    • Ряд Ajacicyathida Bedford & Bedford, 1939
    • Ряд Capsulocyathida Zhuravleva, 1964
    • Ряд Monocyathida Okulitch, 1943
    • Ряд Tabulacyathida Vologdin, 1956
    • Роды incertae sedis
      • Clathricyathellus Borodina, 1974
      • Pilodicoscinus Debrenne & Jiang, 1989
      • Siderocyathus Debrenne et al., 1990
      • Tumulocyathellus Zhuravleva, 1960
  • Irregulares Vologdin, 1937
    • Ряд Archaeocyathida
    • Ряд Kazakhstanicyathida
    • Роди incertae sedis
      • Aruntacyathus Kruse & West, 1980
      • Batchatocyathus Vologdin, 1940
      • Batenevia Krasnopeeva, 1961
      • Bicyathus Vologdin, 1939
      • Cornutocyathus Zhuravleva et al., 1997
      • Egiinocyathus Fonin, 1983
      • Graphoscyphia Debrenne, 1974
      • Osadchiites Zhuravleva et al., 1997
      • Palmericyathellus Debrenne, 1970
      • Retilamina Debrenne & James, 1981
      • Rhizacyathus Bedford, 1939
  • Роди incertae sedis
    • Adaecyathus Zhuravlev et al., 1983
    • Cryptaporocyathus Korshunov & Zhuravleva, 1967
    • Ramuscyathus Voronin et al., 1982

Примітки
  1. Palaeos Metazoa: Porifera: Archaeocyatha - 1. palaeos.com. Процитовано 16 травня 2020.
  2. Prothero, Donald R. (5 листопада 2013). Bringing Fossils to Life: An Introduction to Paleobiology (англ.). Columbia University Press. с. 311–312. ISBN 978-0-231-53690-5.
  3. Antcliffe, Jonathan B.; Jessop, William; Daley, Allison C. (2019-09). Prey fractionation in the Archaeocyatha and its implication for the ecology of the first animal reef systems. Paleobiology (англ.) 45 (4). с. 652–675. ISSN 0094-8373. doi:10.1017/pab.2019.32. Процитовано 16 травня 2020.
  4. Fossilworks: Archaeocyatha. fossilworks.org. Процитовано 16 травня 2020.

Література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.