Аршинов Петро Андрійович

Народився в Катеринославі у родині робітника. Від 1904 брав участь в революційному русі. 1905 працював слюсарем у залізничних майстернях м. Кизил-Арват (нині Туркменістан), де вступив до місцевої більшовицької організації, редагував газету «Молот».

У 1906 повернувся до Катеринослава. Приєднався до анархістів, вів пропагандистську роботу серед місцевих робітників, включився в терористичну боротьбу проти адміністрації та поліції. 23 грудня 1906 підірвав поліцейську дільницю. 7 березня 1907 здійснив замах на начальника залізничних майстерень м. Олександрівськ (нині Запоріжжя) — Василенка. Був заарештований і засуджений до смертної кари. Втік з-під варти і виїхав до Франції.

У 1909 повернувся в Росію і вів в її центральних губерніях пропаганду, а також займався експропріаціями. 1910 виїхав до Австро-Угорщини, де був заарештований і наступного року виданий російській владі, яка засудили його до 20-літньої каторги. Ув'язнення відбував до Бутирської в'язниці. Там познайомився з Нестором Махно і справив на останнього значний ідейний вплив.

Після Лютневої революції 1917 вийшов з тюрми, працював у Московській анархічній організації та видавав газету «Анархіст». З 1918 — в Україні. Спочатку на Донбасі, де був редактором газети «Голос анархіста». Від квітня 1919 і до початку 1921, з перервами, перебував у Махновський війську: редагував газети «Шлях до свободи», «Повстанец» та ін.

У 1922 емігрував до Німеччини, жив у Франції, а потім у США. Напередодні суду над Нестором Махном у Польщі 1923 р. видав «Історію махновского руху». Ця книга сприяла винесенню Махно виправдувального вироку.

Наприкінці 1934 з дозволу ЦК ВКП(б) Аршинов повернувся в СРСР. На початку 1938 заарештований за звинуваченням в створенні і керівницітві підпільної анархічної організації та розстріляний.

• История махновского движения (1918—1921). Берлин, 1923. (рос.)
• Два побега (из воспоминаний анархиста 1906—1909). Париж, 1929. (рос.)