Асатіані Тіна Леванівна

Тіна Леванівна Асатіані народилася 12 березня 1918 року в Тбілісі, у сім'ї відомого літературознавця й дослідника класичної грузинської літератури, професора Левана Никифоровича Асатіані[1] і лікаря Анни Волкової[2].

Закінчила школу з відзнакою[3]. У 1940 році закінчила фізичний факультет Тбіліського державного університету[4].

У 1941 році вступила до аспірантури Ленінградського фізико-технічного інституту (надалі — Фізико-технічний інститут імені А. Ф. Іоффе РАН), у лабораторію академіка Абрама Аліханова. Під час блокади Ленінграда Асатіані повернулася в Тбілісі, де викладала загальну фізику в Транспортному інституті. У 1942 році, коли брати Аліханови приступили до організації станції по дослідженню космічних променів на горі Арагац, Тіна Асатіані була запрошена туди, і з 1943 року почала роботу над кандидатською дисертацією, присвяченою дослідженню широких атмосферних злив. У 1945 році в Інституті фізичних проблем АН СРСР захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата фізико-математичних наук [3].

У 1943 році вийшла заміж за фізика Аршалуйс Тиграновича Дадаян (згодом завідувач кафедрою в Єреванському державному університеті)[2]. З 1944 року була завідувачкою лабораторії ${\displaystyle \mu }$-мезонов в Фізичному інституті АН Вірменської РСР (надалі — Єреванський фізичний інститут)[3][5].

Тіна Асатіані з 1959 року брала участь в роботі багатьох міжнародних конференцій і виступала з доповідями в багатьох країнах світу (Японія, Індія, Канада, США, Англія, Німеччина, Франція, Австрія)[6]. З 1968 року читала лекції в Єреванському державному університеті з фізики високих енергій[3]. За великий внесок у розвиток методики іскрових камер в 1970 році Тіні Асатіані і академіку Артему Аліханяну була присуджена Ленінська премія[2].

У 1971 році захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора фізико-математичних наук, в 1974 році їй було присвоєно вчене звання професора. У 1991 році була обрана членом-кореспондентом АН Вірменської РСР, в 1996 році — дійсним членом Національної академія наук Республіки Вірменія.

Після проголошення незалежності Вірменії в 1991 році, Тіна Асатіані займалася громадською діяльністю. Вона була засновником і почесним президентом грузинської благодійної спільноти у Вірменії «Іверія». Асатіані також займалася долями інвалідів з хребетно-спинномозковими травмами, їх психологічною та трудовою реабілітацією. Вона написала і втілила в життя програму «Навчання комп'ютерній та інформаційній техніці інвалідів-спинальників»[2]. За її програмою Британське посольство Вірменії організувало для інвалідів-спинальників Центр фізичного тренінгу в Єревані. Асатіані була членом правління асоціації спинальників Вірменії «Верацнунд». За її ініціативою в місті Спітаку був організований Коледж для інвалідів і сиріт, який успішно функціонує[3].

Меморіальна дошка на будинку в Єревані, де жила Тіна Асатіані в 1950—2011 роках (проспект Баграмяна, будинку 18а)[7].

У 2008 році видала книгу «Спогади»[8].

Тіна Леванівна Асатіані померла в Єревані 20 липня 2011 року в віці 93 роки[9]. На згадку Тіни Асатіані в 2013 році, в Єревані, на будинку, де вона жила (проспект Баграмяна, будинок 18а) було встановлено меморіальну дошку [7].

Основні наукові праці Тіни Леванівни Асатіані присвячені фізиці високих енергій і фізиці космічних променів.

У 1940-х роках Тіна Асатіані займалася дослідженням широких атмосферних злив, застосовуючи новий метод визначення первинної енергії широких атмосферных злив. Спільно з академіком Артемом Аліханяном, Асатіані відкрила і дослідила природу вузьких злив, обумовлених ядерними процесами^{[джерело?]}, що відрізняються від звичайних часток широких атмосферних злив^{[джерело?]}.

Тіна Асатіані розробила електронний метод скорочення пори відновлення камери Вільсона^{[джерело?]}. Авторка винаходу пристрою для виміру координат заряджених часток — координатного детектора заряджених часток. Він використовується в експериментах на прискорювачах, також при реєстрації космічних променів[10].

Починаючи з 1960 року Тіна Асатіані проводила експериментальні дослідження з поляризації ${\displaystyle \mu }$-мезонів космічного випромінювання. Дослідження проводили на циліндричному і прямокутному годоскопах і камері Вільсона. З 1961 року Асатіані займається широкозазорними іскровими камерами, і отримала відомі результати у дослідженні установки широкозазорних іскрових камер у магнітному полі^{[джерело?]}.

З 1967 року Тіна Асатіані працювала на експериментальній установці Єреванского фізичного інституту «АРУС». Використовуючи широкозазорні іскрові камери, Асатіані провела з співробітниками перший експеримент на «АРУС»-е, довівши, що пучок працює. Асатіані поставила перший експеримент на «АРУС»-і з фотонародження ${\displaystyle K^{0}}$-мезонів.

На початку 1970-х років, під керівництвом Тіни Асатіані, був сконструйований магнітний спектрометр, котрий дозволяв вимірювати горизонтальний потік високоенергічних космічних мюонов із високою точністю^{[джерело?]}. Наприкінці 1970-х років Тіна Асатіані дослідила явище гало в Бюраканській астрофізичній обсерваторії. Також відкрила явище побудови багатогалових сімейств^{[джерело?]}.

• Ленінська премія (1970) — за роботу «Трековые искровые камери».
• Орден Честі (Грузія).
• Заслужений діяч науки і техніки Вірменської РСР (1980).
• Почесний громадянин Тбілісі (1987).
• Почетний професор фонду Джорджа Сороса (1974).

• Кананова Н. Памяти академіка Тины Асатиани // Голос Вірменії: суспільно--політична газета. — Єр., 2013. — № 37. Архівовано 27 червня 2013 року.
• Кананова Н. Памяти академіка Тины Асатиани // Голос Вірменії: суспільно--політична газета. — Єр., 2011. — № 78. Архівовано 14 січня 2013 року.
• К 90-летию Тины Левановны Асатиани // Звістки НАН РА. Фізика. — 2008. — Т. 43, № 3. — З. 241—242.
• Асатиани Тина Левановна // Вірменська радянська енциклопедія / У. А. Амбарцумян. — Єр., 1975. — Т. 1. — З. 552. — 720 з.

• Выступление президента Сержа Саргсяна во время приёма, в честь официального визита в РА президента Грузии. Офіційний сайт Президента Вірменії. 24 червня 2009. Процитовано 19 січня 2016.
• Women in Physics in Armenia. Інститут фізики Федерального університету Ріу-Гранді-ду-Сул. Процитовано 20 січня 2016.
• Асатиани Тина Левановна. Енциклопедія фонда «Хайазг». Процитовано 19 січня 2016.
• Тина Левановна Асатиани. www.persons.am. 23 жовтня 2006. Архів оригіналу за 15 січня 2013. Процитовано 27 травня 2014.