Асахі Сімбун

Під час масових протестів у липні — жовтні 1918 Асахі проголошувала либеральні ідеї та критично ставилась до кабінету Терауті Масатаке. Її викриваючі материали спровокували акти вандалізму та нападки правого крила, але влада була звісно ж незадоволена цим і нагадала газеті про встановлені умови так званої співпраці, через що Асахі вимушена була пом'якшити свою позицію та показово звільнити декількох журналістів.

У другій половині 1930-х редакцію очолив Огата Такетора. Під його керуванням газета активно підтримувала воєнну політику прем'єр- міністра Фумімаро Коное та критикувала капіталізм. «Новий політичний устрій Коное» мав спеціальний орган — Дослідне Товариство Сьова; до його складу входили всі найвпливовіши редактори Асахі : Рю Сінтаро, Саса Хірро, Одзакі Хоцумі.

Огата Такетора також був одним із головніх членів Геньйося — ультранаціоналістичного угрупування, до якого залучалися члени організованої злочинності та «праві». До того ж найкращим другом Огати був військовий злочинець Кокі Хірота.

Рю Сінтаро дотримувався марксистських поглядів, а Сасса Хірро приєднався до ультраправих гнералів, які були причетні до вбивств багатьох колишніх міністрів, які заважали режиму Каное.

У 1937-му газета Асахі спонсорувала створення першого японського літака, яків дістався Європи. Модель носила назву Kamikaze, а її творцями була компанія «Mitsubishi», зараз відома по всьому світу.

1 вересня 1940 р. осакська та токійська версія газети остаточно стали одним виданням та створили ту газету, яку ми знаємо і сьогодні — це велетень японської преси «Asahi Shimbun».

С 1 січня 1943-го діяльність Асахі була тимчасово зупинена через те, що газета опублікувала критичне ессе, в якому викривалась злочинна діяльність Сейге Нокано, найкращого друга головного редактора Огати Текетора та члена групи Геньйося.

Ця перерва тривала до 1945 року, коли президент та вище керівництво газети подали у відставку в знак того, що визнають неправильність своєї позиції у воєнний час та відхилення від принципів видання. Така самопожертва добре вплинула на рейтинги газети та відновила рівень довіри до неї. Вже 1946-го газета відродилася та стала використовувати нову систему складової абетки- кани для написання матеріалів.

Починаючи з 30 листопада 1949 у кожному випуску Асахі Сімбун публікує мангу відомої японської художниці Матіко Хасегави. Вона називається Sazae-san та розповідає про звичайну жінку, яка живе традиційним японським сімейним жіттям, але щоденно стикається з різними труднощами та випробуваннями. Перша глава була надрукована у «Фукуніті Сімбун», але керівництво Асахі швидко помітило потенціал авторки та переманило її до себе. Манга здобула чимало нагород та принесла Асахі нових читачів — молодь та домогосподарок. Зараз вона вважається одною з найстаріших та найдовших, до того ж все ще залишається популярною та впізнаваною.

З 1954 по 1971 Aсахі випускала щорічий глянцевий журнал великого формату, що називався «This is Japan» («Це — Японія»)

26 липня 2007 року новим, третім головним редактором газети став Йоіті Фунабасі, який займає цю посаду до сьогодні.

У серпні 2014 газета відмовилась від сумнівних свідчень інформатора Сеїджи Йошиди про випадки сексуального рабства жінок під час воєнних дій на Корейському півострові та у Тайвані. Інформація, яку він повідомляв, була використана у кількох статтях про «жінок для утіх» у 1980-х — 1990-х рр. через які консервативні медіа звинувачували Асахі у тому, що вона псувала репутацію Японії закордоном та стверджувала неперевірені факти. У статті, що спростовувала попередні дані, Асахі визнала те, що ніяких документів, які б підтверджували факт саме сексуального рабства не було, але це не спростовує того, що жінки вимушені були вступати у сексуальні зв'язки із японськими солдатами. Проте у статті було сказано, що не дивлячись на те, що випадків насильницьких нападів безпосередньо від японських солдат не було зафіксовано, їм могли сприяти місцева бідність, патріархальна сімейна система та поширена торгівля людьми.

Таким чином, Асахі хоч і вибачилась за неперевірену інформацію. але не відмовилась від неї зовсім, залишившись вірною своїм принципам.

У вересні 2014 Асахі спростувала статтю, яка повідомляла про ядерну катастрофу на АЕС Фукусіма 1, що трапилась через цунамі у 2011 році. У ній натякалось на боягузтво «П'ятдесяти фукусимців» — людей, які брали участь у ліквідації катастрофи. Стаття викликала обурення суспільство та різку критику у бік газети, тому редактора, відповідаючого за цей матеріал було звільнено, але це не допомогло заспокоїти читачів та на деякий час рейтинги газети впали.

AJW (Asia & Japan Watch) — це інтернет-проект Асахі Сімбун англійською мовою для інших країн Азії та світу. Він являє собою розвинутий інтернет-портал, що публікує матеріали безпосередньо з основної версії Асахі Сімбун та статті з міжнародних справ, бізнесу та політики. Сайт існує на основі передплати, у безплатній версії доступні лише 10 повних статей кожного місяця та заголовки інших. Розділи порталу — ті самі, що і на офіційному сайті, але більш пристосовані до міжнародної аудиторії. AJW всебічно висвітлює події Китаю, Корейського півострова та решти Азії на додаток до докладного опису японських подій. AJW позиціонує себе як високоякісний контент добре візуалізованих новин на всі випадки життя, який може задовольнити будь-яке питання авторитетною відповіддю своїх колумнистів та авторів.

The Asahi Shimbun Asia Network (AAN) — комісія експертів, цілі якої — сприяння обміну інформації в Азії та на допомога журналістам, вченим та дослідникам висловити свою точку зору та поділитися ідеями щодо гострих тем. Комісія була створена у 1999 році, до її діяльності відноситься щорічний міжнародний симпозіум та публікація наукових доповідей. Президентом AAN з 2003 року є Гонг Ро Міюнг. Однією з основних тем зборів, що вже відбулися, стала «Людська мобільність та інтеграція в Азії»; також вони розглядали питання вищої освіти, ринку праці, спільної безпеки Північно-Східної Азії, проблеми міграції.

Премія газети, заснована у 1929 році. Видається окремим особам і групам за винятковий вклад у розвиток науки і мистецтва, сприяння прогресу японської культури і суспільства в цілому.

Премія вважається однією з найпрестижніших у Японії неурядових нагород, Багато людей із тих, хто одержував Asahi Prize, згодом отримували Нобелівську премію чи японський почесний Орден Культури. Загалом, з моменту створення премії, її отримали 459 осіб і 27 груп.

Асахі зберігає весь архів своїх випусків у декількох форматах:

• CD- диски
• мікрофільми
• у вигляді shukusatsuban — друкованих версій зменшеного розміру. Цей спосіб архівування газета впровадила у 1930 році, та з тих пір має спеціальний комітет, який займається передруком номерів у маленькому форматі — так, щоб на одну сторінку вмістилися кілька сторінок великої щоденної газети. Зазвичай такі копії призначаються для великих наукових бібліотек та архівів, випускаються раз на місяць. Їх можна також знайти в архівах великих університетів, що мають поглиблену спеціалізацію на вивченні японської культури та мови.