Асріян Ашот Мінасович

Ашот Асріян народився 3 березня 1920 року в Тіфлісі (нині Тбілісі) у родині робітника. він навчався в середній школі, отримав неповну середню освіту і працював у рідному місті водієм.

У 1940 році Ашота Мінасовича призвали до лав Червоної Армії Калінінським районним військовим комісаріатом міста Тбілісі Грузинської РСР і направили до Прибалтійського військового округу, там він служив шофером у 202-й стрілецькій дивізії.

З червня 1941 року Ашот Асріян брав участь у оборонних боях на Північно-Західному напрямку.

З 1942 року по 1943 рік навчався в Горьківському танковому училищі. Отримпав звання молодший лейтенант і був призначений на посаду командира середнього танка в танковій бригаді 3-го Прибалтійського фронту. У червні 1944 року танкова бригадща була перекинута на Карельський фронт.

У жовтні 1944 року військами Карельського фронту та силами Північного флоту було здійснено Петсамо-Кіркенеську операцію, в результаті було розгромлено 19-й корпус німецької 20-ї гірської армії. Війська звільнили Заполяр'я та північну Норвегію. Вперше в умовах Крайньої Півночі було застосовано танки.

14 жовтня 1944 року в боях за Петсамо (нині селище міського типу Печенга Мурманської області) молодший лейтенант Ашот Асріян проявив мужність, на своєму танку офіцер знищив сорок автомашин з піхотою і боєприпасами, кілька протитанкових гармат і дзотів, десять легкових машин і до ста солдатів та офіцерів противника. Танк, керований Ашотом Асріяном, був виведений з ладу, члени екіпажу були важко поранені, але танкіст не залишив поле бою. А коли підійшло підкріплення, Ашот Асріян пересів на справний танк і знову кинувся в бій, першим увійшовши на околиці Петсамо[1][4].

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 2 листопада 1944 року «за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистським загарбниками і проявлені при цьому мужність і героїзм» гвардії молодшому лейтенанту Асріяну Ашоту Мінасовічу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 7070)[2]

В 1945 війна знаходилася в завершальній стадії, Ашот Асріян бився у складі військ 2-го Білоруського фронту на території Німеччини. Цього ж року в одній із битв Ашота Асріяна було поранено.

Після закінчення Великої Вітчизняної війни продовжував службу в танкових військах. У 1952 році він закінчив Ульянівське гвардійське танкове училище[4]. З червня 1969 жив у місті-герої Київ.

Помер 7 жовтня 1992 року.

• Медаль «Золота Зірка» Героя Радянського Союзу (№ 7070)
• орден Леніна
• орден Червоного Прапора
• орден Вітчизняної війни І ступеня
• орден Червоної Зірки

• Карельський фронт
• Петсамо-Кіркенеська операція
• 2-й Білоруський фронт
• 3-й Прибалтійський фронт

• Героям Родины — слава! — Петрозаводск: Карелия, 1985
• Цкитишвили К. В., Чинчилакашвили Т. Г. Герои Советского Союза из Грузии. — Тб., 1981