Асса (фільм)

«АССА» (рос. «АССА») — російський радянський художній фільм режисера Сергія Соловйова, один із символів епохи Перебудови.[2][3] За задумом режисера голосом фільму стали деякі найбільш прогресивні музичні гурти того часу: «Акваріум», «Браво», «Кино». Зйомки фільму розпочалися у 1986 році. В листопаді 1987 року фільм вийшов в прокат.[4] 17 млн 800 тис. людей переглянуло «Ассу» за час прокату по країні.[2]

Асса
рос. Асса
Жанр драматичний фільм[1] і музичний фільм
Режисер Соловйов Сергій Олександрович
Сценарист Лівнєв Сергій Давидович і Соловйов Сергій Олександрович
У головних
ролях		 Друбич Тетяна Люсьєнівна, Говорухін Станіслав Сергійович, Бугаєв Сергій Анатолійовичd, Dmitrii Shumilovd, Баширов Олександр Миколайович, Сливников Анатолій Михайлович, Ilya Ivanovd, Цой Віктор Робертович, Каспарян Юрій Дмитрович, Риженко Сергій Ілліч, Новиков Тимур Петрович, Andrey Krisanovd, Гур'янов Георгій Костянтинович, Козаков Кирило Михайловичd, Домогаров Олександр Юрійович, Dmitriy Dolinind і Іншаков Олександр Іванович
Оператор Павло Лебешев
Композитор Гребенщиков Борис Борисович
Кінокомпанія Мосфільм
Тривалість 148 хв.
Мова російська
Країна  СРСР
Рік 1987
IMDb ID 0094683
Наступний Q4029764?

Фільм був прологом майбутньої трилогії («Чорна троянда — емблема печалі, червона троянда — емблема кохання», 1989; «Дім під зоряним небом», 1991;) і початком течії колажної естетики, соцарту і стьобу в радянському кіно.

Сюжет

Події фільму відбуваються взимку 1980 року у Ялті. Молода медсестра Аліка знайомиться зі своїм пацієнтом Андрієм Валентиновичем Кримовим - цеховиком, кримінальним авторитетом і великим фінансовим шахраєм. Очікуючи коханця в зимовій Ялті, вона на одну ніч знімає кімнату в будинку випадкового знайомого, молодого хлопця на прізвисько Бананан.

Поступово Аліка захоплюється Банананом і все менше часу проводить із Кримовим, чим викликає у того ревнощі і роздратування. Бананан працює нічним сторожем у театрі і співає зі своїми друзями в одному з міських ресторанів. Про себе він говорить: "Я живу в заповідному світі моїх снів". Одночасно в самому театрі проходять гастролі артистів-ліліпутів. Один з них, Альберт, є давнім другом і колишнім спільником Кримова.

В той самий час за самим Кримовим пильно стежать працівники спецслужб (міліції та КДБ). В Ялті Кримов планує викрасти скрипку Гварнері. Саму операцію він доручає Альберту в оплату старого боргу. Альберт що не бажає повертатися до криміналу, здійснює самогубство, стрибнувши з теплохода. Його дружина Зоя тяжко переживає смерть чоловіка. Після її від'їзду Аліка знаходить в їхній кімнаті пістолет.

Один зі спільників передає Кримову знімок Аліки й Бананана, зроблений у фотокабіні, що сильно розлючує його. Зпочатку Кримов намагається залякати Бананана, ледь не втопивши його під час далекого запливу у море, а після намагається підкупити його, підлаштувавши йому великий виграш на іподромі і пропонує йому на пару тижнів виїхати з Ялти, поки він з Алікою не поїде, але Бананан відмовляється і підписує собі смертний вирок. Підручні Кримова викрадають і вбивають його, а тіло викидають у море. Кримов вмовляє Аліку поїхати з ним, але, отримавши відмову, повідомляє про вбивство Бананана. Вражена Аліка у стані афекту стріляє в спину Кримову з пістолета і вбиває його.

В епілозі фільму Негр Вітя, друг Бананана, приводить в ресторанний гурт нового виконавця. Це Віктор Цой, який в фільмі грає самого себе. Не дочекавшись кінця нудного інструктажу директора ресторану про правила поведінки артиста естради, Цой виходить на сцену, і співає пісню "Хочу перемен!". Під час виконання кадри змінюються - перед Цоєм з'являється величезна аудиторія глядачів з вогниками в руках.

Паралельно у фільмі присутня ще одна сюжетна лінія, що переносить на екран епізоди книги що читає Кримов - "Грань віків" Натана Ейдельмана (про останні дні життя і вбивство Павла I 12 (24) березня 1801 року).

Примітки
  1. http://www.imdb.com/title/tt0094683/
  2. «Виктор Цой — жизнь как кино» Год выпуска: 2005 Жанр: документальный Режиссер: Ирина Ван, Сергей Холодный В ролях: Максим Полак, Виктор Цой, Александр Цой, Марьяна Цой, Марина Смирнова, Наталья Разлогова, Валентина Цой, Роберт Цой, Алексей Рыбин, Георгий Гурьянов.(рос.)
  3. Эндрю Соломон. The Irony Tower. Советские художники во времена гласности. М., Ad Marginem, 2013
  4. Літопис. 1987 рік www.yahha.com

Див. також
  • Асса (альбом)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.