Баширов Олександр Миколайович

Народився 24 вересня 1955 року в селі Согом Ханти-Мансійського Автономного округу Тюменської області.

Мати, Марія Катировна Баширова, з сибірських татар села Карагай Вагайського району Тюменської області, після закінчення курсів телеграфістів відправлена за розподілом начальником пошти в село Согом. Батько, Микола Захарович Косигін, з родини росіян, засланих у 1932 році з Тобольська, працював у річкфлоті. Після розставання з Миколою Марія переїхала в Тюмень і працювала на залізниці. Дід по материнській лінії, Катир, був розкуркулений. Ветеран Великої Вітчизняної війни, втратив руку на війні.

У 1972 році Олександр приїхав в Ленінград, навчався в ПТУ № 57 за спеціальністю плиточника-лицювальника, потім працював на цементному заводі у Виборзі.

Займався в літературному гуртку під керівництвом Веремія Айпіна в Ханти-Мансійську.

У 1979 році вступив до Тюменський державний університет на спеціальність «Російська мова і література».

У 1981-1983 роках служив в армії, в танкових військах Забайкальського військового округу). В армійському клубі був художником, написав портрет генсека, на якому зобразив Леоніда Ілліча в танковому шоломі.

Вступив на режисерський факультет Вдіку в 1984 році (майстерня Ігоря Таланкіна, потім майстерня Анатолія Васильєва), який закінчив у 1989 році. Дебют Олександра Баширова в якості кіноактора відбувся в 1986 році у фільмі Сергія Соловйова «Чужа біла і рябий».

У 1990-1991 роках вчив англійську мову на курсах в Колумбійському університеті. Займався у акторській майстерні під керівництвом Лоуренса Арансіо в «Бергхоф-студії» в Нью-Йорку.

Брав участь у «Поп-механіці» та виставі «Колобок» Сергія Курьоіхна.

У 1996 році організував у Санкт-Петербурзі студію «Дебоширфільм», в якій є художнім керівником і викладачем акторсько-режисерської майстерні.

У 1998 році став одним із засновників фестивалю незалежного кіно «Чисті мрії», проведеного в Санкт-Петербурзі.

У 1998 році дебютував фільмом «Залізна п'ята олігаріхї» («Ж. П. О.»), що отримав безліч нагород російських і зарубіжних кінофестивалів, у тому числі і головний приз «Tiger Award» Роттердамського кінофестивалю.

У великодній тиждень 1999 року зняв документальний фільм «Белград, Белград!», коли літаки НАТО бомбардували місто.

У 2014 році здійснив поїздку на Донбас, де знімав фільм з робочою назвою «Донбас стукає в наше серце».

Член Спілки кінематографістів Росії.

Заслужений діяч культури Ханти-Мансійського Автономного Округу.

Станом на грудень 2019 року знявся більш ніж у ста шістдесяти фільмах. Працював з режисерами російського кіно: Олексієм Германом, Сергієм Соловйовим, Кірою Муратовою.

Дружина: Інна Волкова, солістка групи «Колібрі».

• Дочка — Олександра-Марія (нар. 1997).

Був одружений на однокурсниці, американці Венді Ньютон, дочці актриси, громадської діячки і документаліста Джоан Харві (творця фільму «Америка від Гітлера до MX»). В шлюбі народився син Крістофер[2][3].

• 1998 — кінофестиваль «Вікно в Європу» у Виборзі, спеціальний приз гільдії кінознавців і кінокритиків[9] — за фільм «Залізна П'ята Олігаріхї»
• 1998 — міжнародний кінофестиваль молодого кіно «Кінофорум», приз «Срібний цвях» у конкурсі дебютів13^{[джерело?]} — за фільм «Залізна П'ята Олігаріхї»
• 1998 — Венеціанський міжнародний кінофестиваль, приз журналу «FilmKritika» — за фільм «Залізна П'ята Олігаріхї»
• 1998 — відкритий російський кінофестиваль «Кінотавр» у Сочі, приз ФІПРЕССІ — за фільм «Залізна П'ята Олігаріхї»
• 1999 — кінофестиваль «Література і кіно» в Гатчині, Великий приз журі, приз за кращу чоловічу роль, спеціальний приз журі[10] — за фільм «Залізна П'ята Олігаріхї»
• 1999 — міжнародний кінофестиваль в Олександрії, головний приз за кращий європейський фільм13^{[джерело?]} — за фільм «Залізна П'ята Олігаріхї»
• 1999 — міжнародний кінофестиваль у Роттердамі, приз «Tiger Award»[11] — за фільм «Залізна П'ята Олігаріхї»
• 2003 — фестиваль «КіноРок» — кращий актор Олександр Баширов в ролі Настасії в однойменному кліпі[12]

• Олександр Баширов. Слинна Соната. Інтерв'ю журналу Rolling Stone
• ДНК-дослідження «Чудовий чоловік Олександр Баширов»