Ас-Саліх Аюб ібн Мухаммад

Ас-Саліх Наджм ад-Дін Аюб ібн Мухаммад (араб. الملك الصالح نجم الدين ايوب‎; 12051249) — сьомий султан з династії Аюбідів.

Ас-Саліх II Аюб ібн Мухаммад
‎ الملك الصالح نجم الدين ايوب


Прапор
7-й Султан Єгипту
1240  1249
Попередник: Аль-Аділь II Абу Бакр ібн Мухаммад
Спадкоємець: Туран-шах II ібн Аюб
 
Народження: 5 листопада 1205
Каїр, Ayyubid Sultanated
Смерть: 22 листопада 1249 (44 роки)
Ель-Мансура, Єгипетський хедиват, Османська імперія
Національність: Курд
Країна: Аюбіди
Релігія: Іслам, сунітського спрямування
Рід: Аюбіди
Батько: Аль-Каміль
Шлюб: Шаджар ад-Дурр
Діти: Туран-шах II

 Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Ранні роки

1221 року, наприкінці П'ятого хрестового походу, ас-Саліх став заручником, якого відрядили до хрестоносців як залог мирних намірів, натомість Іоанн де Брієн став заручником його батька, султана аль-Каміля, поки Дам'єтта не повернувся до Аюбідів. 1232 року він отримав в управління Хасанкейф у Джазірі (нині частина Туреччини), захоплений у артукідів. 1234 року аль-Каміль доручив йому правити Дамаском, усунувши від спадкування престолу через підозри в тому, що ас-Саліх за допомогою мамлюків склав проти нього змову. Його дядько, ас-Саліх Ісмаїл ибн-Ахмад, невдовзі вигнав його з Дамаска, й ас-Саліх утік до Джазіри, де об'єднався з хорезмійцями.

1238 року аль-Каміль помер, залишивши ас-Саліха своїм спадкоємцем у Джазірі, а іншого свого сина, аль-Аділя II, правителем Єгипту[1]. У подальших династичних суперечках ас-Саліх 1239 року узяв під контроль Дамаск[2] та почав використовувати його як плацдарм для розширення своїх володінь. Він отримав підтримку старих емірів батька у Єгипті, які звернулись до нього, щоб позбавитись аль-Аділя. На початку 1240 року, коли ас-Саліх готувався до вторгнення до Єгипту, йому повідомили, що його брата захопили власні солдати. Ас-Саліх був запрошений до Каїра, щоб зайняти трон[3].

Зростання міці мамлюків

Після вступу на престол позиції ас-Саліха були не надто впевненими. Зміцнення влади султана потребувало лояльності кланів та інших членів династії. У Єгипті еміри сформували фракцію Ашаріфія, що мала на меті усунення від влади ас-Саліха та заміну його на ас-Саліха Ісмаїла, який відновив свій контроль над Дамаском. Ас-Саліх зачинився у цитаделі Каїру й більше не міг довіряти навіть колись відданим емірам, які привели його до влади. Відсутність лояльних солдат призвела до того, що султан почав купувати багато рабів-половців. Невдовзі раби утворили ядро армії султана та стали відомими як мамлюки[4]. Ас-Саліх не першим з правителів Аюбідів використовував мамлюків, але він став першим, хто від них залежав настільки сильно[5]. Зрештою, мамлюки усунули династію Аюбідів від влади.

Війна з іншою гілкою Аюбідів і хрестоносцями

Період 12401243 років характеризувався складними військовими й дипломатичними маневрами за участі держави хрестоносців у Палестині, інших правителів династії Аюбідів у Сирії та хорезмійців у Діяр-Мударі, які раніше були союзниками ас-Саліха. 1244 року на запрошення ас-Саліха[6] хорезмійці пройшли через Сирію та Палестину і вступили до Єрусалима, який був переданий Фрідріху II, імператору Священної Римської імперії, султаном аль-Камілем під час Шостого хрестового походу. Того ж року ас-Саліх, знову в союзі з хорезмійцями, переміг ас-Саліха Ісмаїла у Сирії, який перебував у союзі з хрестоносцями Єрусалимського королівства (битва при Форбії). 1245 року ас-Саліх захопив Дамаск[7]. Однак ас-Саліх був неспроможний закріпитись у Дамаску[6]. 1246 року він вирішив, що його хорезмійські союзники є небезпечними та некерованими, тому повернувся проти них і розбив їх біля Хомса. Хорезмійці, які втратили лідерів, розсіялись усією Сирією та Палестиною{sfn|Irwin|1986|p=19}}. Захоплення ас-Саліхом Єрусалима призвело до початку нового хрестового походу в Європі, а Людовик IX прийняв хрест[6]. Кампанія тривала упродовж кількох років, а 1249 року Людовик вторгся до Єгипту та зайняв Дам'єтту[8].

Смерть і спадщина

Ас-Саліх воював із дядьком у Сирії, коли отримав звістку про вторгнення хрестоносців. Султан швидко повернувся до Єгипту й розбив табір в Ель-Мансурі, де й помер у листопаді після того, як його нога була ампутована у спробі врятувати султана від гангрени. Ас-Саліх не довіряв своєму спадкоємцю, Туран-шаху і тримав його на безпечній відстані від Єгипту в Хасанкейфі[9]. Вдова ас-Саліха, Шаджар ад-Дурр, змогла приховати смерть султана, поки не прибув Туран-шах. Правління Туран-шаха було коротким, після чого настав тривалий і складний період міжцарства, поки зрештою мамлюки не взяли владу у свої руки. Ас-Саліх, таким чином, був останнім великим правителем Аюбідів, здатним утримувати під своїм контролем Єгипет, Палестину й Сирію.

Примітки

  1. Humphreys, 1977, с. 239.
  2. Humphreys, 1977, с. 249.
  3. Humphreys, 1977, с. 264.
  4. Humphreys, 1977, с. 268.
  5. Irwin, 1986, с. 18.
  6. Irwin, 1986, с. 19.
  7. Humphreys, 1977, с. 283.
  8. Riley-Smith, 1990, с. 96.
  9. Irwin, 1986, с. 20.

Література

  • Humphreys, R. Stephen (1977). From Saladin to the Mongols: The Ayyubids of Damascus, 1193–1260. Albany, New York: State University of New York Press. ISBN 0-87395-263-4.
  • Irwin, Robert (1986). The Middle East in the Middle Ages: The Early Mamluk Sultanate, 1250–1382. Southern Illinois University Press / Croom Helm. ISBN 1-5974-0466-7.
  • Riley-Smith, Jonathan, ред. (1990). The Atlas of the Crusades. Times Books. ISBN 0816021864.
  • Whelan, Estelle (1988). Representations of the Khassakiyah and the Origins of Mamluk Emblems. У Soucek, Priscilla. Content and Context of Visual Arts in the Islamic World. Pennsylvania State University Press.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.