Ата

А́та, Ате (дав.-гр. ἄτη зніяковілість, замішання, плутанина, нещастя, нестяма, безрозсудна пристрасть) — у давньогрецькому епосі — дочка Зевса; втілення раптового безглуздя, що находить на людей і богів.

Ата
дав.-гр. Θεά Άτη
Божество в давньогрецька релігія
Значення імені зніяковілість, замішання, плутанина, нещастя, нестяма, безрозсудна пристрасть
Ім'я іншими мовами

грец. Άτη

лат. Ate
Покровитель для Божевілля
Походження Стародавня Греція
Згадки Іліада
Батько Зевс
Мати Ерида
Брати/сестри Манес

Її неодноразово згадує Есхіл. Гомер в «Іліаді» називає її старшою дочкою Зевса — миттєвою, могутньою, злою.[1] Гесіод у «Теогонії» вказує матір'ю Ати богиню розбрату Еріду, але про батька не згадується нічого; вона постійна супутниця (сестра) Дисномії, богині беззаконня.[2]

Ата затуманила розум самого Зевса на одному зі святкувань — через образу на поганий прийом або ж із намовлянь Гери. Зевс чекав на народження свого сина Геракла, тому сказав, що до настання темряви в роду Персея народиться той, хто стане верховним царем; Гера ж випросила у нього клятву і прискорила народження хворобливого Еврістея, у служіння якого таким чином потрапив Геракл. Розгніваний Зевс скинув Ату з Олімпу на землю, так що тільки її золоте волосся майнуло над його головою.[1]

Згідно з Аполлодором, скинута з небес Ата упала на вершину гори у Фригії, яку пізніше назвали її іменем, а разом з нею упав Палладій[3]. На цій горі пізніше було засновано там Іліон — Трою.

Ата поневіряється різними місцевостями, швидко ходячи по головах людей і штовхаючи їх на нерозсудливі вчинки, які приносять пустку і руїну і які належить спокутувати. Слідом за Атою йдуть (або ж вона їх тягне) дочки Зевса Літаї (Літи) — богині прохань, покутних благань, Молитва і Скруха. Вони кульгають, і приходять пізно, допомагають тим, хто віддає їм шану, виправляючи вчинене Атою, і мстяться тим, хто ними погорджує, звучи її знову.

Давньогрецькі трагіки зображували Ату не призвідницею лиха, а месницею, яка вганяє уже грішну людину у ще більші нещастя, доводячи до погибелі, тому вона наділена рисами Немезіди й Адрастеї.

Доньки-бо є у Зевса великого — Літи-Благання, —

В зморшках обличчя, кульгаві, з очима, що зиркають скоса,
Аті-Нестямі услід вони заклопотано ходять.
Ата ж є дужа й на ноги проворна, то їх набагато
Випереджає і, цілу кругом оббігаючи землю,
Шкодить людям, а Літи стають їм тоді в допомозі.
Той же, хто, Зевсових дочок зустрінувши, їх пошанує,
Матиме поміч од них, вони молитви його вчують,
А як одкине од себе, зневажливим словом одмовить,
З ревним благанням до Зевса Кроніона Літи підступлять,

Ату щоб слідом послав одплатити зухвальцю бідою.

 Гомер. Іліада IX 502-512[1]

Зевсова донька поважна, Ата зловредна, що розум

Всім засліпляє, легкі в неї ноги, і навіть не ходить
Ними вона по землі, по головах людських прямує
Й розум затемнює в них […].
Навіть і Зевса вона засліпила, хоча найсильніший,
Кажуть, він серед богів і людей. […]
Ату Кротон вхопив за голову в косах блискучих,
Гнівом палаючи люто, й великою клятвою клявся,
Що відтепер на Олімп вже ніколи й на зоряне небо
Більш не повернеться Ата, що розум усім засліпляє.
Мовивши так, розмахнувсь і з високостей зоряних неба

Зевс її скинув, і вмить на людські вона впала роботи.

 Гомер. Іліада XIX 91[1]

Іменем богині названо астероїд (111) Ата, відкритий в 1870 році.[4]

Серед інших грецьких богів Ата є персонажем і сучасної літератури.

Див. також

Примітки

  1. Гомер. Іліада
  2. «Потім Незгода породила … І Беззаконність, і Самообман, нерозлучную пару» — Гесіод. Теогонія 230
  3. Псевдо-Аполлодор. Міфологічна бібліотека III 12, 3
  4. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3. (англ.)

Джерела

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.