Атлантида (роман)

«Атлантида» (фр. L'Atlantide) — фантастичний роман французького письменника П'єра Бенуа, опублікований в лютому 1919 року. Роман, який був другим у творчості письменника після «Кенігсмарк», був відзначений Великою премією Французької академії[1].

Атлантида
фр. L'Atlantide
Обкладинка українського видання 1991 року
Жанр фентезі, пригоди
Автор П'єр Бенуа
Мова французька
Опубліковано 1919
Видавництво Альбен Мішель
Опубліковано українською 1925, «Друкар»
1991, «Мистецтво»
Переклад В. Завадська
Ірина Овруцька
Попередній твір «Кенігсмарк»
Наступний твір «За Дона Карлоса»
ISBN-13: 5-7715-0479-3
Нагороди Велика премія Французької академії за роман
У «Гутенберзі» 14301
Обкладинка англомовного видання «Атлантиди» 1920 р.

Сюжет

Сахара, Французький Алжир, 1896 рік. Офіцери французької армії, лейтенант Андре де Сент-Аві і капітан Жан Моранж, розслідують зникнення двох своїх товаришів. Несподівано їх самих викрадають, і офіцери опиняються в підземних володіннях спадкоємиці правителів Атлантиди, красуні Антінеї. Вона має печерну стіну з висіченими в ній 120 нішами, по одній для кожного її коханця. Лише 53 з ніш були заповнені; коли заповненими стануть усі 120, Антінея буде сидіти на престолі в центрі печери, вічною спочиваючи. Сент-Аві, який не в змозі протистояти принадам Антінеї, за її повелінням вбиває асексуального Моранжа. Зрештою, йому вдається втекти і вийти з пустелі живим.

Історія написання

На думку деяких дослідників, П'єр Бенуа, створюючи персонаж Антінеї, був натхненний образом берберською цариці Тін-Хінан.[2]

У книзі П'єр Бенуа також спирається на спогади своє юності. Будучи сином полковника, він провів ранні роки свого життя в Тунісі, куди його відправили до батька, а потім відвідував школу в Алжирі. У Алжирі П'єр Бенуа також проходив військову службу. У статті в «L'Écho de Paris» від 2 лютого 1920 року П'єр Бенуа пояснював:

«З 1892 по 1907 рік я жив у Тунісі та в Алжирі. У дитинстві я чув розповідь про туарегів, і моя творча уява була викликана деякими похмурими історіями, особливо про місію в центральну Африку двох французів, з яких тільки один повернувся, і ніхто ніколи не дізнався, як загинув його супутник[3]. Ця ідея лягла в основу „Атлантиди“, і нічого іншого».[4]

Ця заява була відповіддю на звинувачення Бенуа оглядачем Генрі Магденом у жовтні 1919 в плагіаті роману Генрі Райдера Гаґарда «Вона: історія пригоди» (англ. She: A History of Adventure, 1887). У судовому позові про наклеп, П'єр Бенуа заявив, що це не відповідає дійсності, оскільки він не вмів ані говорити, ані читати англійської мовою. Дійсно, в той час не було ніякого французького перекладу книги Гаґарда.[5]

Переклад українською
  • Пєр Бенуа. Атлянтида / Переклад В. Завадська. — Львів : Друкар, 1925. — 144 с.
  • П'єр Бенуа. Атлантида / Переклад Ірини Овруцької. — Київ : Мистецтво, 1991. — 168 с. — 50000 прим. — ISBN 5-7715-0479-3.

Екранізації

Примітки
  1. Hugo Frey, «Afterword» to The Queen of Atlantis, Bison Books, ISBN 0803269161, (p.289-312)
  2. Elizabeth Kalta, Le mystère du Sahara et des hommes bleus
  3. Affaire Quiquerez
  4. cité par Jacques-Henry Bornecque, in Pierre Benoit le magicien, p.135.
  5. L'Atlantide

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.