Атоні

Населяють переважно гірські райони західного Тимору: округи Північний Центральний Тимор (індонез. Kabupaten Timor Tengah Utara), Південний Центральний Тимор (індонез. Kabupaten Timor Tengah Selatan), частково Купанг (індонез. Kabupaten Kupang) в межах Індонезії, а також анклав Окусі (порт. Oecusse, тетум Oe-Kusi Ambenu) Східного Тимору.

Це найбільший народ індонезійської провінції Східна Південно-Східна Нуса, в її межах атоні в 2010 році нараховували 927 753 особи (19,85 % населення провінції)[1]. Офіційна статистика Індонезії зараховує атоні до числа народів Східної Південно-Східної Нуси. Разом 2010 року їх чисельність в межах провінції становила 3 793 242 особи, а по всій Індонезії — 4 184 923 особи[1].

Дані перепису того ж 2010 року в Східному Тиморі зафіксували там 62 201 особу атоні (носії мови байкену), у тому числі 61 081 особу в анклаві Окусі (96,17 % його населення)[2]. Станом на 2015 рік їх чисельність збільшилась до 69 190 осіб в цілому по країні й до 67 443 особи в Окусі (перепис[3]).

Говорять мовою уаб-мето, що належить до тиморської групи центрально-східної гілки малайсько-полінезійських мов. В анклаві Окусі поширений її діалект байкену.

Атоні є корінними жителями західного Тимору. На момент появи в регіоні перших європейців у кінці XVI ст. вони мали власні князівства. Голландці захопили землі атоні вже після 1912 року. З 1949 року західний Тимор перебуває у складі незалежної Індонезії.

Традиційна хата атоні.

Невеличкі села атоні, більшість яких налічує від 20 до 40 хат, розкидані в гірських районах. Традиційні хати будують із наявних лісових матеріалів. Вони стоять на землі, квадратні або круглі в плані, зовні нагадують вулики, дах спускається дуже низько. З часом все більше з'являється прямокутних у плані хат з дерева та бетону, вони мають вікна. Великі громадські будівлі в селах атоні практично відсутні.

Основне заняття — тропічне землеробство, вирощують кукурудзу, бульби, суходольний рис, бобові, перець, овочі, фрукти. Розводять велику та дрібну рогату худобу, свиней, коней. У лісі збирають на продаж мед, віск, цінні породи деревини, смоли, природні барвники. Займаються також мисливством і рибальством. Традиційні ремесла: ткацтво, плетіння, обробка дерева.

Атоні складаються з екзогамних патрилінійних родових груп, що звуться канаф.

Переважає нуклеарна сім'я, що складається приблизно з п'яти осіб. Шлюб є ідеалом і нормою життя. Розлучення та повторний шлюб можливі, але трапляються рідко. Діти проводять більшість часу в родині. У період 1970—1990 рр. значно розширилась шкільна освіта. Майно поділяється на родове та сімейне. Перше успадковується сином, майно ж, придбане у шлюбі, може переходити до чоловіка/дружини або їх синів або дочок.

У минулому атоні поділялися на шляхетну верству, простолюдинів та рабський клас. Тепер суспільство стало більш егалітарним. Рабство було скасоване за часів голландського панування. Самоврядні князівства проіснували до початку 1970-х років, але й після скасування князівської влади шляхетні сім'ї мають більше доступу до ресурсів.

Більшість спорів та конфліктів вирішується на рівні села, за участі зацікавлених осіб або сільським головою. Раніше повноваження апеляційного суду належали князям, тепер звертаються до індонезійських місцевих органів влади.

Ритуал на честь народження дитини.

За релігією більшість атоні є християнами, католики переважають у Північному Центральному Тиморі та Окусі, а католики — в Південному Центральному Тиморі та Купанзі. Є невеликі групи мусульман, частина зберігає традиційні вірування.

У минулому більшість атоні дотримувалась традиційних вірувань. Вони вірили в існування володарів неба та землі, винагороди або покарання з боку духів предків, існування привидів, духів певних місць і речей. Магічні ритуали, пов'язані з військовими діями та полюванням за головами, тепер втрачені. Зникають і деякі інші інституції, зокрема священні родові хати, священні родові регалії, камені спокути. У той же час віра у владу пращурів, силу духів, надприродне правосуддя все ще зберігаються, поєднуючись із християнською релігією. Люди продовжують звертатися до спеціалістів із надприродного (мнане або мено), щоб умилостивити володарів неба та землі, щоб боротися з духами проти хвороб, чаклунства та інших бід.

• А. А. Бернова. Атони. Народы и религии мира: Энциклопедия. Гл. ред. В. А. Тишков — М: Большая Российская энциклопедия, 2000, с. 62-63. ISBN 5-85270-155-6 (рос.)
• Atoni. World Culture Encyclopedia (англ.)