Атрошенко Владислав Анатолійович

1994 р. — Харківський авіаційний інститут, спеціальність — «системи автоматичного управління літальними апаратами», кваліфікація — інженер-електромеханік.

2005 р. — закінчив з відзнакою Національну академію державного управління при Президентові України, факультет вищих керівних кадрів. Магістр державного управління.

З 1993 року — економіст у відділі валютних операцій Чернігівської філії акціонерного банку «ІНКО».

З 1994 року — фінансовий директор ЗАТ "Селянській торговий дім «АГРО»

З 1995 року — фінансовий директор, перший заступник генерального директора ЗАТ «Фалкон».

З 8 січня 1998 — голова правління ЗАТ «Агроенергопостач».

З квітня 2002 по березень 2005 — народний депутат України 4-го скликання, обраний по виборчому округу № 207 (Чернігівська область). З 15 травня 2002 у фракції «Наша Україна». З червня 2002 року — член Комітету Верховної ради України з питань бюджету.

Указом Президента України від 4 лютого 2005 року № 189/2005 призначений головою Чернігівською облдержадміністрації. Указом Президента України від 12 грудня 2005 року № 1732/2005 звільнений з посади голови Чернігівської облдержадміністрації.

З березня 2007 року — радник голови правління ВАТ «Кредобанк».

З лютого 2009 року — голова Наглядової ради ВАТ «Хліб Києва».[5]

На парламентських виборах 2012 р. був обраний депутатом Верховної Ради України по одномандатному мажоритарному виборчому округу № 206. За результатами голосування отримав перемогу набравши 40,63 % голосів виборців[6].

16 січня 2014 р. голосував у складі фракції Партії регіонів за диктаторські закони, які обмежували свободу та Конституцію України. Пізніше надіслав заяву з проханням вважати, що він не голосував[7].

На парламентських виборах 2014 р. був обраний депутатом Верховної Ради України по одномандатному мажоритарному виборчому округу № 206. За результатами голосування отримав перемогу набравши понад 50 % голосів виборців.

З 4 грудня 2014 року — заступник голови комітету з питань транспорту.

У пресі було опубліковано журналістське розслідування про те, що саме Владислав Атрошенко є автором так званого «золотого батону» вагою два кілограма. Саме Атрошенко, на думку журналіста, подарував золотий батон Януковичу в обмін на право балотуватися від Чернігова.

2004 року Владислава Атрошенка звинуватили у вбивстві в результаті ДТП. 17 вересня 2004 року Атрошенко за кермом «Мерседеса» збив на смерть 64-річного мешканця села Красне П.Леоненка. Чоловік помер на місці пригоди. Свідки казали, що машина Атрошенка рухалася зі швидкістю 200 км/год.[8]

Лауреат премії «Людина року»-2017 в номінації «Міський голова року»[9].

За декларацією 2015 року увійшов до топ-10 найбагатших депутатів ВРУ.[21] Він заробив 34 млн гривень. Має багато нерухомості і долі в 13 різних фірмах і компаніях. Його сім'я володіє 9 автомобілями.[21] Йому особисто належать 2 елітних авто, придбані в 2017 і 2018 роках — BMW M760LI (2017) і Land Rover Range Rover Autobiography (2018).[22]

Станом на 2016 рік володів 5 наручними годинниками з дорогоцінних металів марок Breguet, Girard Perregaux, Patek Philippe на загальну суму 3 699 200 гривень і 252 500 доларів готівкою.[23]

Від свого батька Анатолія Атрошенко, Владислав успадкував 138 млн 411 тис. 635 грн. Житловий будинок площею 783,1 кв. м, вартістю 6 млн 900 тис. 826 грн.[24]

В Чернігові володіє значною частиною бізнесу міста (ринки, офісні будівлі, компанії оптової торгівлі тощо) або напряму, або через родичів і бізнес-партнерів. Одним із найбільших бізнес-партнерів є мати, батько, тесть і Куліч Валерій (колишній губернатор Чернгівщини).[5]

2020 року отримав у спадок від батька понад 138 мільйонів гривень та будинок на понад 700 кв. м, вартістю 6 мільйонів 900 тисяч 826 гривень.[25]

У 2020 році в одному із інтерв'ю заявив, що йому не соромно за підкуп виборців.[27]

Звинувачувався у рейдерстві і підкупі виборців.[28]

Так у Чернігові до його власності перейшли ТОВ «Старий Чернігів», ТОВ «Лакомка», «Дитячий світ», розважальний центр «Брюссель», ТОВ «Полісся», магазин «Вєна», ГП «Чернігівторф», готель «Новгород-Сіверський».[29]

Голосував за диктаторські закони Януковича і подарував йому золотий батон.[21]

Часто міняв партії, намагаючись завжди бути в партії від влади — від Ющенка до Януковича, від Януковича до Порошенка.[21]

У серпні 2021 року попросив віддати будівлю Інституту історії у Чернігові під музей.[30]

• Батько — Анатолій Федорович (1940 р. н.), інженер, має спільний сімейний бізнес із сином[5]
• Мати — Тамара Іванівна (1946 р. н.), вчитель математики, заслужений вчитель УРСР, депутат Верховної Ради УРСР XI скликання, має спільний сімейний бізнес із сином[5]
• Дружина — Ірина Тимофіївна, викладач Чернігівського національного технологічного університету, має спільний сімейний бізнес із чоловіком[5]
• Доньки — Анастасія (1997 р. н.) та Поліна (2005 р. н.)
• Тесть — Тимофій Тимофійович Бичков, має спільний бізнес із зятем Владиславом Атрошенком (ПАТ «Страхова компанія «Гарантія», ТОВ "ОСНОВА-ІНТЕРНЕТ"[31])[5]

Володіє і проживає в трьохповерховому будинку в елітному селищі Ямал[32] під Черніговом (8 км на схід від Чернігова, між Брусиловом і Снов'янкою).

• Офіційний сайт Атрошенка Владислава Анатолійовича
• Сайт ВРУ
• Знайомтеся: «Імператор» міської ради
• Сайт кримінальних розслідувань щодо діяльності Владислава Атрошенка