Афгансько-югославські відносини

Югославську дипломатію в 1979 році неабияк стривожило радянське втручання в Афганістан, який, як і Югославія, на той час був позаблоковою та соціалістичною країною поза межами Варшавського договору.[1] Югославія офіційно засудила радянське вторгнення та висловила «подив» і «глибоке занепокоєння» з приводу подій в Афганістані.[2] Інтервенція відбулася, коли на тлі погіршення стану здоров'я президента Югославії Йосипа Броз Тіто з'явилося відчуття, що Москва очікує смерті югославського керманича, щоб поновити тиск на Белград.[1] Похорон Тіто обернувся на найбільший державний похорон в історії. Югославія наполягала на тому, щоб Рух неприєднання організував спеціальну міністерську зустріч, на якій було б засуджено радянське вторгнення — дії, які до того часу завжди приписувалися країнам Заходу.[1] Проте з підтриманням югославської ініціативи виникли проблеми: Індія не наважилася на це, побоюючись, що це зміцнить позиції Пакистану та Китаю, а Куба, яка під той час головувала в Русі, насправді була вельми тісно пов'язана з Радянським Союзом.[1] Після інтервенції Югославія обмежила свою дипломатичну присутність в Афганістані до рівня тимчасового повіреного у справах.[1]