Ахтубінськ

Ахтуба навесні

Місто розташовується на лівому боці Волго-Ахтубинської заплави, ширина якої коливається від 12 до 50 км. Безпосередньо в межах міста гідрографічна мережа представлена протокою Ахтуба та меншими рукавами Владимировка (Герасимовка) та Калминка. Рельєф міста представлений пласкою рівниною з невеликими блюдцеподібними зниженнями. На східній околиці спостерігається незначне яроутворення. Водний режим річок характеризується яскраво вираженими паводками з квітня по червень. Максимальний рівень води спостерігається на кінець травня і він може триматись 3-5 днів. Однак близькість напівпустельної зони призводить до потреби саме зрошувального сільського господарства.

Щодо ґрунтово-географічному районуванню, місто розташоване в межах Прикаспійської провінції. Ґрунти представлені світло-каштановими та бурими напівпустельними ґрунтами, солончаками та піщаними масивами. Рослинний покрив має неоднорідний характер, представлений лучно-степовими, лучними та лучно-болотними угрупуваннями. Склад флори визначається тими видами, які можуть тривалий час переживати паводки, а потім відновлювати вегетацію. Основними лісотвірними породами є верби та тополі.

Зима в Ахтубінську

Клімат Ахтубінська посушливий, формується під дією атмосферних процесів південної зони помірних широт. Територія легко доступна як акртичним, так і тропічним, а також і морським та континетальним повітряним масам. Найбільшого панування набули повітряні маси помірних широт, які формують континентальний та посушливий клімат. Для нього характерними є значні річні та добові коливання температури повітря та невелика кількість опадів.

Тривалість сонячного сяяння становить 2682 годин на рік, кількість днів без сонця — 62, влітку дні без сонця взагалі відсутні. Існуючий радіаційний режим зумовлює комфортність території щодо ультрафіолетовому випромінюванню. Зима наступає наприкінці листопада і триває до кінця березня. В цей період пом'якшення з боку Каспійського моря не спостерігається і температури повітря тут нижчі, аніж вони мають бути в цих широтах. Характерною рисою зими є наявність значної кількості похмурих днів, але опади випадають рідко, стійки сніговий покрив відсутній. Літо нараховує 40-50% днів з температурою понад +25 °C, під час суховіїв температура може збільшитись і до +35 °C. Саме влітку випадає найбільша кількість опадів, вони надходять у вигляді злив.

У місті значного розвитку набули суднобудування та судноремонт (Ахтубінський суднобудівний завод), підприємства харчової промисловості (молокозавод, м'ясокомбінат, хлібопекарні, завод мінеральної води).

Залізнична станція «Владимировка»

Ахтубінськ є одним з найбільших річкових портів на Волзі, тут причалюють пароплави та швидкісні катери всього волзького басейну. Звідси відходять вантажні баржі, які транспортують сіль, кавуни, помідори та інші овочі до всіх регіонів Росії. Донедавна річковий порт входив до складу Волзької судноплавної компанії, але його основні фонди були викуплені і створено ТОВ «Ахтубінська судноплавна компанія»[5].

Через місто прокладено залізницю Волгоград — Баскунчак, у межах Ахтубінська знаходяться 3 станції — Владимировка, Ахтуба та тупикова на окремій лінії Владимировська Пристань Астраханського відділення Приволзької залізниці.

Автомобільний транспорт працює через автомобільну трасу Волзький — Харабалі. У місті діє автостанція (при залізничному вокзалі), через яку відбувається сполучення із сусідніми населеними пунктами[6], обласним центром та Волгоградом[7]. У самому місті діють 10 міських маршрутів, поширене таксі.

В Ахтубінську діють 14 дитячих садочків, 9 шкіл, 3 філіали вузів (Московського авіаційного інституту, Університету Російської академії освіти та Волгоградського державного університету). Серед позашкільних закладів відкрито художню школу імені П. І. Котова та школу мистецтв.

Володимирівський храм

У місті розташовано Державний льотно-випробувальний центр імені В. П. Чкалова Міністерства оборони Росії, найбільший у країні авіаційно-випробувальний комплекс, заснований як науково-дослідний інститут. Центр ще з радянських часів займається дослідженням авіатехніки, саме тут проходили випробування більшість літаків СРСР. На північній околиці міста розташований найбільший військовий полігон Грошево, діє військовий аеродром.

Серед закладів культури діють районний будинок культури, відреставрований 2009 року, міський культурно-просвітницький центр, створений 2006 року на базі річкового будинку культури, кінотеатр «Победа», історико-краєзнавчий музей, концертно-виставковий зал «Муза», 7 бібліотек, центральний парк. Починаючи з 1987 року щотравня у місті відбувається «Рваний парад», своєрідне видовище, коли люди проходять центральними вулицями у рваному одязі.

У місті виходять 4 газети: «Ахтубинская правда» (з 1930 року), «Время» (з 1991), «Испытатель» (з 1997) та «Ахтубинская доска объявлений» (з 2005). Серед телерадіокомпаній працює ТК «АТВ-Центр», кабельна мережа ЗАТ «Транк».

У слободі Владимировка народився відомий російський та радянський художник Котов Петро Іванович, твори якого, особливо портретного жанру, зберігаються у найбільших музеях Росії та зарубіжних країн. Котов був обраний дійсним членом Академії мистецтв СРСР та відмічений за свої роботи Державною премією[8].

В Ахтубінську також народились колишній губернатор Астраханської області Гужвін Анатолій Петрович та російський історик Айрапетов Олег Рудольфович.

Вперше звання почесного громадянина Ахтубінська було надане 1995 року. В період з 1999 по 2005 роки воно називалось «Почесний громадянин міста Ахтубінська та Ахтубінського району». За всю історію цим званням було удостоєно 28 осіб[9].