Багаутдінов Рафаель Махмудович

Рафае́ль Махму́дович Багаутді́нов (нар. 10 серпня 1931(19310810), Казань) — український художник та графік, народний художник України. Член Національної Спілки Художників України з 1968 року.

Багаутдінов Рафаель Махмудович
Народився	10 серпня 1931(1931-08-10) (90 років) Казань, Татарська АРСР, РСФРР, СРСР
Місце проживання	Київ
Діяльність	художник-гравер
Alma mater	Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Брати, сестри	Багаутдінов Рем Махмудович
Нагороди

Народився 10 серпня 1931 в Казані. Брат Рема Багаутдінова. 1937 року розстріляли їхнього батька, а мати збожеволіла в концтаборах. Шестирічного Рафаеля разом із братом загнали в колонію для дітей «ворогів народу» в Україну, на Кіровоградщину. Закінчив Київський державний художній інститут (1963). Педагоги з фаху — І. Красний, Л. Чичкан, О. Пащенко.

Працював в галузі живопису, графіки. Основні твори: «Останній автопортрет Т. Шевченка», «Солоха», триптих «З тюркського епосу», портрети Марини Цвєтаєвої, Муси Джаліля, Світлани Йовенко, Василя Стуса, Івана Дзюби, Світлани Короненко, цикл «З українських легенд», книжкова графіка. Був першим ілюстратором роману «Собор» Олеся Гончара, який вийшов книжкою 1968 року. Серіі ліногравюр «Татарський поет Муса Джаліль» (1963—1964); «Партизанське минуле» (1968); серія ювілейних листівок: «Салют Жовтню», «Республіку Рад в боях відстояли», «Владу радам, мир народам, землю селянам» (1967).[1] Всього на його рахунку близько 80 проілюстрованих книжок.