Бадахшан (провінція)

Назву провінції надали Сасаніди, утворено від слова badaxš (їхній офіційний титул).

За іншою версією назва провінції походить ід авест. «barź-: bŗź-: barəšnu-» — 'висота, вершина'[1]

Найвірогіднішою є версія походження від давньоперс. «patiōxšana» — „верхів'я Вахша“. У давнину назву «Вахш» носила вся річка Амудар'я, яка в античних джерелах згадується під назвою «Oxos», що є грецькою передачею назви «Вахш». Як назва річки й області Вахш або Вахшу згадується також у священній книзі зороастрійців «Авеста» й у стародавніх санскритських текстах[2].

У давнину через Бадахшан проходив Великий шовковий шлях.

Бадахшан і Панджшер були єдиними провінціями, які не контролювались талібами.

Провінція межує з Гірсько-Бадахшанською автономною областю й Хатлонською областю Таджикистану (на півночі й північному заході відповідно), з Пакистаном (на південному сході), з Китаєм (на крайньому сході). Далеко на схід від основної частини Бадахшану лежить довгий та вузький Ваханський коридор. Велика частина провінції зайнята гірськими хребтами Гіндукуша й Паміра.

Звичайна для провінції рослинність включає луки й березові ліси. Для більш високогірних районів характерні альпійські луки й гірські пустелі. На південь від Файзабада територія є напівпустелею, основною рослинністю в якій є колючі чагарники й акації.

У шахтах на півдні сучасної провінції з давніх часів видобувались лазурити. Останні геологічні дослідження показали також наявність у Бадахшані родовищ іншого коштовного каміння, зокрема — смарагдів і рубінів. Незважаючи на величезні запаси корисних копалин у надрах, нині Бадахшан є одним з найбідніших куточків світу. Практично єдиним джерелом прибутку є вирощування опіумного маку.

Провінція відзначається одним з найвищих рівнів материнської смертності у світі; це пов'язано, головним чином, з майже повною відсутністю інфраструктури охорони здоров'я, важкодоступністю багатьох поселень та найсуворішими зимами в країні.

Більшу частину населення складають таджики, які розмовляють на дарі. Окрім того, тут проживають народи, які розмовляють памірськими мовами: шугнанською, мунджанською, ішкашимською, ваханською. Є невеликі групи узбеків, киргизів та пуштунів. Велика частина населення — мусульмани-суніти, хоч частина памірських народів сповідує ісмаїлізм. Дані про населення Бадахшану є доволі неточними й сильно розрізняються від джерела до джерела.