Базавлуцька Січ

Етимологія назви належить до чітко не з'ясованих. Дехто з дослідників назву виводить від тюркських *bazuk, *buzuk (тур. Bazyk) «зіпсована вода». Назва утворилася за допомогою тюркського форманта *lyk[1].

Січ розташовувалася на острові Базавлук, де до Дніпра впадали ще три річки — Чортомлик, Підпільна і Скарбна. Залишки острова вкриті водами Каховського водосховища[2].

• 
  Пам'ятний знак на честь Базавлуцької Січі у Грушівці ліворуч по виїзді з дамби через Каховське водосховище
• 
  Інформаційна табличка на Пам'ятному знакові

Місцевість навколо Базавлуцької Січі була вкрита лісом, поросла високою травою та очеретом, перетиналась безліччю річок, лиманів та озер, що утруднювало дії татарської кінноти, а османські галери легко знищувались козаками в лабіринтах річок і проток. Укріплювалась січ валом, палями, вежами з встановленими на них гарматами. В центрі Базавлуцької Січі розміщувався майдан. Поблизу майдану стояли церква, будинок кошового, козацькі курені і пушкарня. На початку на січі були курені зі стінками, сплетеними з лози і накритими від дощу кінськими шкірами.

Звідси організовувалися найбільші й найважливіші морські походи запорожців, в тому числі під проводом Петра Сагайдачного та Михайла Дорошенка.

Наприкінці XVI століття та у 20—40-х роках XVII століття на Базавлуцькій Січі формувалися загони, що ставали ядром козацьких повстань під проводом Северина Наливайка (1594—1596), Марка Жмайла (1625), Тараса Федоровича (Трясила) (1630), Івана Сулими (1635), Павла Павлюка, Карпа Скидана, Дмитра Гуні, Якова Острянина (1637—1638).

Після розгрому козацько-селянських повстань 1637—1638 років Базавлуцька Січ була зруйнована. Поляки перенесли її на Микитин Ріг, встановивши там свою військову залогу. У XIX — на початку XX століття значна частина Базавлуку була зруйнована весняними повенями Дніпра[2]. Залишки острова вкриті водами Каховського водосховища[2].

Тривалий час дослідники помилково пов'язували Базавлук з історією Чортомлицької Січі (1652—1709)[2]. Іноземні дослідники Бартош Папроцький, Еріх Лясота і Гійом Левассер де Боплан наприкінці XVI — першій половині XVII століття описали його розташування, особливості рельєфу й природного середовища[2]. У XX столітті про Базавлук писали Дмитро Яворницький, Адріан Кащенко та ін[2].

• Микитинська Січ
• Чортомлицька Січ

• Апанович О. Базавлуцька Січ // Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
• Дзира Я. І. Базавлук // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл.
• Щербак В. Базавлуцька Січ (1593 – 1638 рр.) // Козацькі січі (нариси з історії українського козацтва XVI–XIX ст.) / В. Смолій (відп. ред.), В. Щербак (наук. ред.), Т. Чухліб (упорядн.), О. Гуржій, В. Матях, А. Сокульський, В. Степанков. – НАН України. Інститут історії України; Науково-дослідний інститут козацтва. – Київ;Запоріжжя, 1998. – 252 с. (link)
• Щербак В. О. Запорозька Січ на Базавлуці // Наукові записки НаУКМА. — 2011. — Т. 117 : Історичні науки. — С. 4—10. (link)
• Гайдай Л. І. Історія України в особах, термінах, назвах і поняття. — Луцьк : Вежа (видавництво), 2000. — 436 с. — ISBN 966-7294-41-2.
• Щербак В. О. Базавлуцька та Микитинська Січі // Історія українського козацтва: нариси у 2 т / Редкол. : Смолій В. А. (відп. ред.) та інші. — К. : Києво-Могилянська академія, 2006. — Т. 1. — 800 с.
• Яворницький Д. І. Історія запорізьких козаків. — Л., 1990. — Т. 1. — С. 47-71.
• Базавлук // Янко М. Т. Топонімічний словник України : Словник-довідник. — К. : Знання, 1998. — 430 с. — ISBN 5-7707-9443-7.