Байтали

Байта́ли — село Ананьївської міської громади Подільського району Одеської області, Україна. Населення становить 917 осіб. Розташоване на річці Тилігул.

село Байтали
Країна  Україна
Область Одеська область
Район/міськрада Подільський район
Громада Ананьївська міська громада
Код КАТОТТГ UA51120010040036042
Основні дані
Засноване 1723
Населення 917
Площа 8,51 км²
Густота населення 107,76 осіб/км²
Поштовий індекс 66412
Телефонний код +380 4863
Географічні дані
Географічні координати 47°48′32″ пн. ш. 29°48′09″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря		 92 м
Водойми р. Тилігул
Місцева влада
Адреса ради 66400, Одеська область, Подільський район, м. Ананьїв, вул. Незалежності, 20
Карта
Байтали
Байтали
Мапа

 Байтали у Вікісховищі

Історія

Засновано в 1723 році. Байтали було казенним, тобто державним, селищем.

У деяких джерелах вказується, що назва Байтали перекладається з турецької, як «водопій». Це не так. Водопій турецькою звучить, як «sulama yeri». Але якщо врахувати, що землі цього регіону до появи українців заселяли кочівники ногайськi татари і на їхній мові «байтал» — це «кобилиця до 3-х років», а також наявність поруч села з назвою Жеребкове, можна стверджувати, що це сліди виведення коней для потреб Орди.

У 1866 році зведено храм Різдва Богородиці, який знищено у голод 1923 року. Ще з 1700 років відомо про монастир, але й храм й монастир відновлюється у ХХІ ст.

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 9 жителів села[1].

12 вересня 1967 р. села Байтали і Онуфріївка[2] об'єднані в один населений пункт — село Байтали.[3]

У 1975 році відкрито пам'ятник загиблим у Другій світовій війні, автори Г. Бєлали та А. Власов.[4]

З 1980 у приміщені будинку культури відкрито музей.

У 2009 році на місті старовинного монастиря, де б'є цілюще джерело, відкрито каплицю Царствених страстотерпців [5]

Діє Байтальський НВК «ЗОШ І-ІІ ступенів-дошкільний навчальний заклад», церква Різдва Пресвятої Богородиці УПЦ, с/г кооператив «Лан», Байтальський сількомунгосп[6].

Населення

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 1135 осіб, з яких 471 чоловік та 664 жінки.[7]

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 909 осіб.[8]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[9]

Мова Відсоток
українська 92,8 %
російська 3,6 %
молдовська 2,94 %
білоруська 0,44 %
болгарська 0,11 %

Пам'ятки
  • У селі Байтали є джерело, яке вважається в народі цілющим і до якого приходять групи паломників.
  • В центрі села розташовано пам'ятник загиблим у Другій світовій війні та братська могила.[10]
  • Музей в будинку культури[4]
  • Біля села розташоване заповідне урочище «Байтали».

Галерея

Посилання
  1. Байтали. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.
  2. Карта РККА L-35 (Б и Г), 1941(рос.)
  3. Відомості Верховної Ради Української PCP. — 1967 — № 41 — с. 451.
  4. Бєлали, Георгій (2021). «О себе и о тех, кого нет с нами».
  5. Балтская Епархия. odessapravoslavnaya.narod.ru. Процитовано 14 червня 2021.
  6. Організації села Байтали
  7. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 22 вересня 2019.
  8. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 22 вересня 2019.
  9. Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 22 вересня 2019.
  10. AS (14 червня 2021). Музей и источник в селе Байталы. ТУРИЗМ ПО‑УКРАИНСКИ (ru-RU). Процитовано 14 червня 2021.

Література
  • Православные святыни Одесской епархии: Путеводитель / [сост. и отв. ред. Яций А. М.; по благословению Высокопреосвященнейшего Агафангела, митрополита Одесского и Измаильского]. — Одеса : Надежда, 2009. — С. 14–15.
  • Храмы и монастыри Одессы и Одесской области / А. Яций (авторский проект). — 3 изд. — О. : "ТЭС", 2012. — С. 255–258. — ISBN 978-966-2389-43-2.(рос.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.