Байт-код

Байт-код або байтко́д (англ. byte-code), іноді також використовується термін псевдокод (не плутати з неформальним записом алгоритму) — машино-незалежний код низького рівня, що генерується транслятором і виконується інтерпретатором. Більшість інструкцій байт-коду еквівалентні одній або кільком командам Асемблера. Трансляція в байт-код займає проміжне положення між компіляцією в машинний код і інтерпретацією.

Виконання програми
Загальні поняття
Типи програмного коду
Стратегії компіляції
Середовища виконання
Важливі компілятори і інструменти

Байт-код називається так тому, що довжина кожного коду операції — один байт, але довжина коду команди різна. Кожна інструкція є однобайтовим кодом операції від 0 до 255, за яким слідують такі параметри, як регістри або адреси пам'яті. Це в типовому випадку, але специфікація байт-коду значно відрізняється в мовах програмування.

Програма на байт-коді зазвичай виконується інтерпретатором байт-коду (його ще називають віртуальною машиною, оскільки він подібний до комп'ютера). Перевага — в портативності, тобто один і той же байт-код може виконуватися на різних платформах і архітектурі — цю перевагу мають всі мови, що інтерпретуються. Проте, оскільки байт-код зазвичай є менш абстрактним, компактним і більш «комп'ютерним» ніж початковий код, ефективність байт-коду зазвичай вища, ніж чиста інтерпретація початкового коду, призначеного для правки людиною. З цієї причини багато сучасних інтерпретованих мов насправді транслюють в байт-код і запускають інтерпретатор байт-коду. До таких мов відносяться Perl, PHP і Python. Програми на Java зазвичай передаються на цільову машину у вигляді байт-коду, який перед виконання транслюється в машинний код «на льоту» — за допомогою JIT-компіляції. У стандарті відкритих завантажувачів Open Firmware фірми Sun Microsystems байт-код представляє оператори мови Forth.

В той же час можливе створення процесорів, для яких даний байт-код є безпосередньо машинним кодом (такі процесори існують, наприклад, для Java і Forth).

Також деякий інтерес представляє p-код (p-code), який схожий на байт-код, але фізично може бути менш лаконічним і сильно варіюватися по довжині інструкції. Він працює на дуже високому рівні, наприклад «надрукувати рядок» або «очистити екран». P-код використовується в деяких реалізаціях BASIC і Паскаля.

Мови і середовища програмування, що використовують байткод

Неповний перелік:

Приклади

Python

Код:

>>> print("Hello, World!")
Hello, World!

Байт-код:

>>> import dis #імпортуємо модуль "dis" - дизасамблер, перетворює байт-код Python на його мнемоніки
>>> dis.dis('print("Hello, World!")')
  1           0 LOAD_NAME                0 (print)
              2 LOAD_CONST               0 ('Hello, World!')
              4 CALL_FUNCTION            1
              6 RETURN_VALUE

Java

Код:

outer:
for (int i = 2; i < 1000; i++) {
    for (int j = 2; j < i; j++) {
        if (i % j == 0)
            continue outer;
    }
    System.out.println (i);
}

Байт-код:

 0:   iconst_2
 1:   istore_1
 2:   iload_1
 3:   sipush  1000
 6:   if_icmpge       44
 9:   iconst_2
 10:  istore_2
 11:  iload_2
 12:  iload_1
 13:  if_icmpge       31
 16:  iload_1
 17:  iload_2
 18:  irem
 19:  ifne    25
 22:  goto    38
 25:  iinc    2, 1
 28:  goto    11
 31:  getstatic       #84; //Field java/lang/System.out:Ljava/io/PrintStream;
 34:  iload_1
 35:  invokevirtual   #85; //Method java/io/PrintStream.println:(I)V
 38:  iinc    1, 1
 41:  goto    2
 44:  return

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.