Балкарці

Балка́рці (самоназва таулу, рос. балкарцы) — один із давніх гірських тюркських народів Північного Кавказу.

Балкарці
Таулу
Балкарський народний танець
Кількість бл. 130 тис. осіб
Ареал  Росія:
Кабардино-Балкарія
 Туреччина
Близькі до: карачаївці
Мова карачаєво-балкарська мова
Релігія мусульмани-суніти

Територія проживання і чисельність
Етнічна територія балкарців

Балкарці, як і карачаївці, є корінним північно-кавказьким народом, що проживає в Кабардино-Балкарії, населяючи переважно її гірські і передгірські райони у верхів'ї річок Хазнідон, Черек—Балкарський (малкарці), Черек-Безенгієвський (безенгійці, холамці), Чегем (чегемці), Баксан (баксанці або в минулому — урусбіївці) та Малка (малкарці).

Чисельність балкарців у Росії за даними перепису населення 2002 року — 108 426 особи[1], з них 104 951 особа (бл. 97 % усіх російських балкарців) — у Кабардино-Балкарії, де вони складають понад 11,5 % населення, будучи чисельно третім народом республіки. Російський перепис населення 2010 року зафіксував близько 113 тис. осіб, які ідентифікували себе як «балкарці»[2].

Балкарські общини є також у Казахстані, Узбекистані та країнах, куди балкарці-мухаджири в різний час емігрували — Туреччині, США тощо.

Перепис населення в Україні 2001 року зафіксував проживання в країні 206 представників балкарського етносу, з них 1/5 (40 осіб) як рідну вказали мову своєї національності, майже кожний шостий (36 осіб) рідною вважали українську, решта — переважно російську (115 осіб)[3].

Т.ч. чисельність балкарців у світі становить бл. 130 тис. осіб (оцінка, поч. 2000-х рр.).

Мова і релігія

Балкарці разом зі спорідненими карачаївцями розмовляють карачаєво-балкарською мовою[4], що належить до західно-кипчацької підгрупи тюркської групи алтайської мовної сім'ї. Переважна більшість балкарців також вільно володіє російською мовою. Писемність на основі кирилиці.

Майже всі балкарці за віросповіданням мусульмани-суніти.

Національний рух
Самопроголошені республіки Кавказу на початку 1990-х

Під час кризи в СРСР у Балкарії утворилося кілька націоналістичних організацій — Національна рада балкарського народу, Ліга відродження Балкарії, Тере. Пропонувалося утворити республіку Балкарію та об'єднати її з Карачаєм, населеним близькоспорідненими з балкарцями карачаєвцями. 17 листопада 1991 року на другому З'їзді балкарського народу була проголошена Республіка Балкарія. 29 грудня 1991 року в усіх балкарських поселеннях був проведений референдум про створення балкарської республіки, на якому за вихід балкарців зі складу Кабардино-Балкарії проголосували 95% від тих, хто взяв участь у референдумі, і 80,5% від тих, хто був занесений у списки. Тим не менше, республіка не почала функціонувати фактично. Друга спроба створити республіку була зроблена у 1996 році на черговому З'їзді балкарців, однак вона закінчилася арештами та обшуками[5][6][7][8][9][10][11][12].

Виноски
  1. Перепис населення в Росії 2002 року (рос.)
  2. Результати перепису населення Російської Федерації 2010 року (національний склад) (рос.)
  3. Перепис населення в Україні 2001 року (укр.)[недоступне посилання з серпня 2019]
  4. Simons, Gary F. and Charles D. Fennig (eds.). 2018. Ethnologue: Languages of the World (вид. 21). Dallas, Texas: SIL International. Online version: Karachay-Balkar. A language of Russian Federation, архів оригіналу: (англ.)
  5. Светлана Червонная Тюркский мир Северного Кавказа: этнические вызовы и тупики федеральной политики // Журнал «Казанский федералист» / 2002 / номер 1, зима, 2002
  6. С.АККИЕВА Лозунг национального самоопределения и политическая борьба в Кабардино-Балкарии. 1989–1996
  7. Кризисные явления и демократические реформы в Кабардино — Балкарии в 1985–2004 г.
  8. Национальные движения в Кабардино-Балкарской республике
  9. «БАЛКАРИЯ» № 2 (13) Август 2003 года
  10. Голос КАБАРДЫ No4, март — апрель 2011 г.
  11. Сергей МАРКЕДОНОВ. География межэтнических конфликтов на постсоветском пространстве. Большой Кавказ (4)
  12. «СОВЕТ СТАРЕЙШИН БАЛКАРСКОГО НАРОДА КБР». «Аналитическая справка»

Джерела, посилання та література


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.