Балянус

Баля́нус, або морськи́й жо́лудь (Balanus, від лат. balanus — «жолудь») — найпоширеніший і найбагатший видами рід інфраряду вусоногих (Cirripedia). Тіло цих рачків захищене вапняним будиночком, схожим зовні на жолудь або закритий бутон тюльпана (звідси наукова та друга українська назви цих тварин), з якого час від часу висовуються вусикоподібні ловецькі ноги. До вільного руху здатні лише личинки, дорослі особини ведуть прикріплений спосіб життя та іноді поселяються на рухомих об'єктах.

?
Балянус

Колонія Balanus glandula і Chthamalus fissus
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Підтип: Ракоподібні (Crustacea)
Клас: Щелепоногі (Maxillopoda)
Інфраклас: Вусоногі (Cirripedia)
Ряд: Сидячі (Sessilia)
Родина: Балянусові (Balanidae)
Рід: Балянус (Balanus)
Da Costa, 1778
Типовий вид
Balanus balanus
(Linnaeus, 1758)
Види

29 сучасних видів, див. текст.

Посилання
Вікісховище: Balanus
Віківиди: Balanus
EOL: 35798
ITIS: 89600
NCBI: 6677
Fossilworks: 22127

Види

Рід містить такі види:[1]

  • Balanus balanus (Linnaeus, 1758)
  • Balanus bloxhamensis Weisbord, 1966
  • Balanus borsodensis Kolosváry, 1952
  • Balanus calidus Pilsbry, 1916
  • Balanus campbelli Filhol, 1886
  • Balanus chisletianus Sowerby, 1859
  • Balanus citerosum Henry, 1973
  • Balanus connelli Cornwall, 1927
  • Balanus crenatus Bruguiére, 1789
  • Balanus curvirostratus Menesini, 1968
  • Balanus darwinii Seguenza, 1876
  • Balanus ecuadoricus Pilsbry & Olson, 1951
  • Balanus flosculoidus Kolosváry, 1941
  • Balanus gizellae Kolosváry, 1967
  • Balanus glandula Darwin, 1854
  • Balanus hohmanni Philippi, 1887
  • †Balanus humilis Conrad, 1846 (extinct)
  • †Balanus imitator Zullo, 1984 (extinct)
  • Balanus irradians Zullo & Guruswami-Naidu, 1982
  • Balanus irregularis Broch, 1931
  • Balanus kanakoffi Zullo, 1969
  • Balanus kondakovi Tarasov & Zevina, 1957
  • Balanus laevis Bruguiere, 1789
  • Balanus laguairensis Weisbord, 1966
  • Balanus leonensis Weisbord, 1966
  • Balanus microstomus Philippi, 1887
  • Balanus minutus Hoek, 1913
  • Balanus mirabilis Krüger, 1912
  • Balanus newburnensis Weisbord, 1966
  • Balanus nubilus Darwin, 1854
  • Balanus ochlockoneensis Weisbord, 1966
  • Balanus pannonicus Kolosváry, 1952
  • Balanus parkeri Zullo, 1967
  • Balanus perforatus Bruguiére, 1789
  • Balanus poecilus Darwin, 1854
  • Balanus polyporus Pilbry, 1924
  • Balanus provisoricus Kolosváry, 1961
  • Balanus pulchellus Ren, 1989
  • Balanus rhizophorae Ren & Liu, 1978
  • Balanus rostratus Hoek, 1883
  • Balanus sauntonensis Parfitt, 1871
  • Balanus similis Weltner, 1922
  • Balanus spongicola Brown, 1844
  • Balanus subalbidus Henry, 1974
  • Balanus tamiamiensis Ross, 1964
  • Balanus trigonus Darwin, 1854
  • Balanus tuboperforatus Kolosváry, 1962
  • Balanus tumorifer Kolosváry, 1962
  • Balanus uliginosis Henry, 1973
  • Balanus vadaszi Kolosváry, 1949
  • Balanus veneticensis Seguenza, 1876
  • Balanus withersi Pilsbry, 1930

Загальна характеристика

Доросла тварина укладена у вапняну раковину, яка прикріплена до субстрату і складається з шести пластинок. Чотири пластинки утворюють кришечку і можуть розсуватися завдяки дії спеціальних м'язів. Рачок лежить на дні будиночка спинною стороною вниз, висовує кінцівки між розкритими пластинками і здійснює ритмічні помахи, заганяючи в будиночок воду з харчовими частинками.

Невеликих розмірів - 1,5 см в діаметрі ( Balanus amphitrite ). Найбільшим видом балянусів є гігантський морський жолудь (B. nubilis). Був вперше описаний Чарлзом Дарвіном, що досягає 7 см в діаметрі і 12,7 см у висоту.

Забарвлення найчастіше сіре або білувате, з фіолетовими або коричневими поздовжніми смужками.

Відносяться до обростувачів, так як прикріплюються своєю широкою підошвою до будь-яких підводних предметів - каменів, раковинам молюсків, сваям пірсів та інших підводних споруд, коріння дерев, днищ судів, також можуть прикріплюватися до різних морських тварин . Клейка речовина, що виробляється у балянусів для закріплення на поверхні, дуже стійка, бо не піддається впливу сильних кислот, лугів і органічних розчинників, витримує температуру понад 200° C [2].

У свою чергу на масивних стулках балянусів часто поселяються м'які губки, для яких будиночок є міцним фундаментом. При цьому оброслий морської губкою рачок добре маскується серед морських обростань.

Життєвий цикл

Розвиток морського жолудя, як і інших вусоногих раків, включає кілька фаз - яйце, личинку і дорослого рачка. Личинки морського жолудя вільно плавають і мають дві стадії:

У тропічних видів повний личиночний розвиток займає 3-5 діб, у холодноводних видів - від двох тижнів до одного місяця і більше.

Циприсовидні личинки не харчуються, деякий час плавають і, потрапивши у сприятливі умови, осідають, прикріплюються до субстрату за допомогою передніх антен.

Дорослі рачки, після прикріплення позбавляються можливості рухатися та ведуть нерухомий спосіб життя.

Морські жолуді ростуть досить швидко. У тропіках деякі види досягають статевої зрілості через 8-16 днів після осідання. У більш холодних Балтійському, Чорному і Азовському морях B. improvisus для цього потрібно три місяці.

Залежно від виду тривалість життя коливається від 1-2 до 5-7 і більше років.

Стадії життєвого циклу Balanus improvisus
Наупліус
Ципріс
Дорослі особини на раковині мії піщаної (Mya arenaria)

Розмноження
Між сидячими поруч особинами відбувається перехресне запліднення

Як і більшість інших торацикових, морські жолуді — гермафродити, але пристосовані до перехресного запліднення.

Кожна особина має одночасно чоловічі та жіночі статеві залози. Яйцеводи відкриваються при основі передньої пари грудних ніжок, і виходячі з них яйця потрапляють в мантійну порожнину. Сім'япроводи впадають у довгий трубкоподібний чоловічий статевий орган (пеніс) — виріст редукованого черевного відділу, поміщений безпосередньо позаду задньої пари грудних ніжок.

При спарюванні пеніс розпрямляється, висовується з раковини назовні і проникає в мантійну порожнину сусідньої особини, виділяючи туди сперму, яка запліднює яйця. У тих, хто сидить зазвичай в безпосередній близькості один до одного особин подібний процес перехресного запліднення здійснюється без будь-яких ускладнень. У дослідах по ізоляції окремих особин показана можливість їх самозапліднення і розмноження в самостійно[3].

Після запліднення купки яєць об'єднуються у мантійній порожнині батьківської особини тонкими хітиновими оболонками в яйценосні пластинки і приступають до дроблення.

Холоднолюбні види морських жолудів ( B. balanus ) утворюють яйця влітку, запліднюють взимку, і личинки виходять на волю навесні. Теплолюбні види ( В. improvisus ) протягом літа встигають відкласти яйця декілька разів.

Як відомо, балянуси утворюють численні колонії. Навколо однієї особини може почати рости ще кілька або кілька личинок можуть осісти в одному місці. У цьому випадку через якийсь час, коли вони збільшаться у розмірах, збереження звичайної форми напівеліпса вже буде неможливо. Тоді балянуси починають «вростати один в одного» — не рости як зазвичай, а втискатися в сусідні особини. Це допомагає захистити колонію від хижаків (хоча таких мало)[4]

Посилання
  1. Benny K. K. Chan (2011). Balanus Costa, 1778. World Register of Marine Species. Процитовано 18 вересня 2011.
  2. Токранов А. К. Удивительные творения природы. — Петропавловск-Камчатский : Северная Пацифика, 2002.
  3. Див. статтю про торацикових ракоподібних на сайті «InterNevod».
  4. Яковіс Е. Л. Структура та елементи динаміки бентосний спільноти, пов'язаної з агрегації балянусів і асцидій в Онежском затоці (Біле море): дис. … Канд. біол. наук: 03.00.08 / Яковіс Євген Леонідович; С.-Петербург. держ. ун-т. — СПб.: 2002. — 164 с.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.