Банних Віктор Іванович

Народився 28 червня 1949 року в місті Старокостянтинові Хмельницької області в сім'ї військовослужбовця. Військову службу почав у 1966 році з Московського вищого прикордонного командного училища КДБ при РМ СРСР, яке закінчив у 1970 році. В 1979 році закінчив Вищу школу КДБ (заочно). За освітою юрист-правознавець.

У подальшому проходив військову службу на посадах, пов'язаних з охороною державного кордону СРСР та України:

• в 1970—1991 роках працював у розвідувальних органах Прикордонних військ СРСР:
  • вересень 1970 — листопад 1974 — офіцер з інформації розвідувального відділу 49 прикордонного загону Східного прикордонного округу (місто Панфілов Талди-Курганської області);
  • листопад 1974 — березень 1978 — офіцер, а з березня 1978 по лютий 1979  року — старший офіцер з інформації розвідувального відділу Східного прикордонного округу (Алма-Ата);
  • березень 1981 — липень 1983 — заступник начальника загону з розвідки — начальник розвідувального відділу 30 прикордонного загону Східного прикордонного округу (село Маканчі Семипалатинської області);
  • липень 1983 — лютий 1984 — заступник начальника розвідувального відділу Східного прикордонного округу (Алма-Ата);
  • лютий 1984 — травень 1985 — заступник начальника інформаційно-аналітичного відділу;
  • травень 1985 — липень 1987 — начальник 2-го відділу розвідувального управління, Головного управління Прикордонних військ СРСР (Москва);
  • липень 1987 — липень 1990 — заступник начальника військ з розвідки — начальник розвідувального відділу Забайкальського прикордонного округу (Чита);
  • липень 1990 — січень 1992 — заступник начальника військ з оперативної роботи — начальник оперативного відділу Західного прикордонного округу (Київ).
• у 1992—1994 роках — перший заступник голови Державного комітету у справах охорони Державного кордону України;
• у 1994—1999 роках — голова Державного комітету у справах охорони Державного кордону України — командуючий Прикордонними військами України, член Ради національної безпеки і оборони при Президентові України, член Координаційного комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю.

З 23 квітня 2000 року був заступником міністра оборони України з питань військової політики і військового співробітництва, з 5 лютого 2002 року — Держсекретарем Міністерства оборони з питань міжнародного співробітництва.

Могила Віктора Банних

Жив у Києві. Помер 14 серпня 2003 року. Похований на Байковому кладовищі (ділянка №52а).

Нагороджений 10 орденами, зокрема: Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (22 серпня 1996), II ступеня (серпень 2002), Святого Дмитра Солунського III ступеня (УПЦ, травень 1999); 18 медалями, зокрема «За бойові заслуги» (2 липня 1981).

Удостоєний звання «Почесний співробітник Державної безпеки СРСР»[1]. Відзнака Президента України «Іменна вогнепальна зброя» (12 липня 1999). Відзнаки «Почесний прикордонник України» (24 червня 1997), «Хрест Слави» (28 червня 1999)[2]. Відзнака Міністерства оборони України «Доблесть і честь» (2001).

Заслужений діяч мистецтв України Володимир Мельников присвятив Вікторові Банних вірш «У житті ви воїн та господар».[3]

У 2011 році в Києві на будинку по вулиці Володимирській, 30 Віктору Івановичу Банних відкрито меморіальну дошку (бронза, граніт, барельєф)[4].

Меморіальна дошка Банних В. І. на вул. Володимирській, 30 у Києві

• Офіційна Україна сьогодні

• В. П. Горбатенко. Банних Віктор Іванович // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 1 : А — Г. — 672 с. — ISBN 966-7492-00-X.