Баранов Володимир Петрович
Володимир Петрович Баранов (5 жовтня 1919, Стріхівці — 24 січня 1980) — радянський офіцер, Герой Радянського Союзу, в роки німецько-радянської війни командир роти протитанкових рушниць 111-го стрілецького полку 55-ї стрілецької дивізії 61-ї армії Центрального фронту, лейтенант.
| Володимир Петрович Баранов | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||
| Народження |
5 жовтня 1919 Стріхівці, (зараз Хмельницька область) | |||||
| Смерть |
24 січня 1980 (60 років) Стріхівці, Ярмолинецький район, Хмельницька область, Українська РСР, СРСР | |||||
| Країна |
 СРСР | |||||
| Рід військ | піхота | |||||
| Роки служби | 1940—1945 | |||||
| Партія | КПРС | |||||
| Звання | старший лейтенант | |||||
| Командування | рота протитанкових рушниць 111-го стрілецького полку | |||||
| Війни / битви |
Німецько-радянська війна • Битва за Дніпро | |||||
| Нагороди |
| |||||
Біографія
Народився 5 жовтня 1919 року в селі Стріхівці (нині Ярмолинецького району Хмельницької області України) в селянській родині. Українець. Після закінчення початкової школи, працював у колгоспі.
У Червоній Армії з 1940 року. Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року. У 1942 році став офіцером, закінчивши курси молодших лейтенантів. Воював проти гітлерівців на Центральному, 1-му і 2-му Українських, 3-му Білоруському і інших фронтах.
Відзначився при форсуванні річки Дніпро на південь від селища міського типу Лоєва Лоєвського району Гомельської області Білорусі.
16 вересня 1943 року лейтенант Баранов з ввіреною йому ротою бронебійників успішно форсував річку Десна на північ від селища міського типу Короп Чернігівської області України.
Рота під командуванням Баранова вогнем забезпечувала переправу, а 21 вересня 1943 року з боєм увірвалася в місто Щорс Чернігівської області, запобігши вибух депо, а потім з ходу форсувала річку Снов.
2 жовтня 1943 року рота бронебійників лейтенанта Баранова першою переправилася на острів біля правого берега Дніпра в районі селища міського типу Радуль Ріпкинського району Чернігівської області України, і, вибивши ворога з його позицій, сприяла переправі підрозділів 111-го стрілецького полку.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 січня 1944 року «за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками і проявлені при цьому мужність і героїзм» лейтенантові Баранову Володимиру Петровичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 4547).
З 1945 року старший лейтенант Баранов В. П. — в запасі. Член КПРС з 1954 року. Жив у рідному селі, де до 1970 року працював у колгоспі. Потім жив у селі Андріївка Ярмолинецького району Хмельницької області України. Помер 24 січня 1980 року.
Нагороди
Нагороджений орденом Леніна, орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня, Червоної Зірки, медалями. Орденарцем у Баранова Володимира Петровича Був його найкращий друг Макогончук Сергій Миколайович прзвисько по сільському Сірафім(народився в 1915 р, в с. Андріївка працював в місцевому колгоспі на різних посадах був лісником, в 1939 був прзваний в Радянську Армію, пройшов всю війну, був поранений мав нагороди, помер в 1966р в сАндріївка.
Література
- Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. М.: Воениз., 1987(рос.)
- Гордость и слава Подолии. Львов, 1985(рос.)
- Навечно в сердце народном. 3-е изд., доп. и испр. Минск, 1984(рос.)
- Шёл парнишке в ту пору… — Киев: Молодь, 1985.(рос.)