Барбара Мак-Клінток

Барбара Мак-Клінток (англ. Barbara McClintock; 16 червня 1902, Гартфорд, Коннектикут — 2 вересня 1992, Гантінгтон, Нью-Йорк) — американська вчена-цитогенетик, лауреатка Нобелівської премії з фізіології й медицині за відкриття мобільних елементів геному, таких як транспозони.[6] Упродовж своєї кар'єри Мак-Клінток займалася головним чином дослідженням цитогенетики кукурудзи.

Барбара Мак-Клінток
англ. Barbara McClintock
Народилася 16 червня 1902(1902-06-16)
Гартфорд, США[1][2]
Померла 2 вересня 1992(1992-09-02) (90 років)
Гантінґтон, Саффолк, штат Нью-Йорк, США
Місце проживання Гартфорд
Flatbushd
Країна  США
Національність США
Діяльність генетик
Alma mater Університет Корнелла[2], школа Еразмаd (1919), Сільськогосподарський коледж Корнелльського університетуd і Міссурійський університетd[2]
Галузь Біологія
Заклад Міссурійський університетd[2], Cold Spring Harbor Laboratoryd і Університет Корнелла[2]
Науковий керівник Rollins A. Emersond
Аспіранти, докторанти Ріу-Неґру
Членство Національна академія наук США[3], Американська академія мистецтв і наук, Американське філософське товариство[4], AAAS[4] і Лондонське королівське товариство
Відома завдяки: відкриття мобільних елементів геному
Мати Sara Ryder McClintockd[5]
Нагороди Нобелівська премія з фізіології або медицини (1983)
Автограф
Висловлювання у Вікіцитатах
 Барбара Мак-Клінток у Вікісховищі

Розробила метод візуалізації хромосом клітин кукурудзи[7] і, застосувавши мікроскопічний аналіз, зробила чимало фундаментальних відкриттів у цитогенетці,[8] у їх числі - рекомбінація спадкової інформації в результаті кросинговеру («перехрещення» та обміну ділянками хромосом) під час мейозу[9]. Склала першу генетичну карту кукурудзи, описавши фізичні властивості ділянок хромосом,[10] показала роль теломер та центромер (ділянок хромосом, задіяних у збереженні генетичної інформації),[11] провела численні дослідження з цитогенетики і етноботаніки південноамериканських видів кукурудзи,[12] розробила теорію, що пояснює репресію і експресію генетичної інформації при передачі від одного покоління до іншого на прикладі кукурудзи. 1951 року Мак-Клінток відкрила транспозони.[13] Її роботи отримали визнання в 1960-70-ті роки, коли був вивчений механізм регуляції генів, відкритої Мак-Клінток у 1940-ті роки.[14] 1983 року Мак-Клінток удостоїли Нобелівської премії з фізіології і медицини з формулюванням «За відкриття мобільних генетичних елементів».

Біографія

Барбара Мак-Клінток народилася в Гартворді, штат Коннектикут, і була однією з чотирьох дітей Генрі та Сари Генді Мак-Клінток. 1908 року родина переїхала до Нью-Йорку. Барбара закінчила середню школу Еразмус-Холл 1919 року.[15]

Здобула ступінь бакалавра з ботаніки в Корнелльському університеті 1923 року. 1927 року там же отримала ступінь доктора філософії з ботаніки.[16]

Жінки тоді не могли спеціалізуватися в генетиці, але вона потрапила до маленької групи, яка вивчала цитогенетику кукурудзи. Підтримана стипендіями від Національної дослідницької ради США, Фундації Гуггенгайма та інших, вона працювала в Корнелльському університеті, Університеті Міссурі, Каліфорнійському технологічному інституті, а також 6 місяців протягом 1933-1934 років у Німеччині, звідки їй довелося виїхати достроково через політичну напругу в Європі.[15]

1936 року вона перейшла до Університету Міссурі на посаду професора-асистента (доцента) на запрошення Льюїса Стадлера. Утім 1940 року вона зрозуміла, що не зможе отримати там постійну посаду, а тому звільнилася. У грудні 1941 року Мак-Клінток отримала річний контракт у Інституті Карнегі в Колд-Спрінг-Гарбор, а наступного року перейшла на постійну посаду, яку обіймала до виходу на пенсію 1967 року. Їй присудили премію за видатну службу, а також дозволили працювати в лабораторії пожиттєво.[15]

Барбара Мак-Клінток померла в лікарні Гантінгтон поблизу Колд-Спрінг-Гарбора 2 вересня 1992 року.

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #119046660 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. https://www.gf.org/fellows/all-fellows/barbara-mcclintock/
  3. http://www.nasonline.org/member-directory/deceased-members/52803.html
  4. NNDB — 2002.
  5. Geni.com — 2006. — 175000000 екз.
  6. The Nobel Prize in Physiology or Medicine 1983 (англійською). The Nobel Foundation. Архів оригіналу за 19 серпня 2011. Процитовано 16 серпня 2009.
  7. Fedoroff N., Brown, N. M. «Mendel in the Kitchen: A Scientist's View of Genetically Modified Foods». — Joseph Henry Press, 2001. — 384 p. — ISBN 0-309-09205-1.
  8. Fedoroff N., Botstein D. «The Dynamic Genome: Barbara McClintock's Ideas in the Century of Genetics». — Cold Spring Harbor Laboratory Pr, 1992. — 422 p. — ISBN 0-879-69422-X.
  9. Clancy S. (2008). Genetic Recombination (англійською). Nature Education. Архів оригіналу за 19 серпня 2011. Процитовано 16 серпня 2009.
  10. Kass L. B., Bonneuil C. «Mapping and seeing: Barbara McClintock and the linking of genetics and cytology in maize genetics, 1928-1935». — Classical Genetic Research and its Legacy: The Mapping Cultures of 20th Century Genetics. — Hans-Jörg Rheinberger and Jean-Paul Gaudilliere (eds.), 2004. — P. 91-118.
  11. O'Connor C. (2008). Telomeres of Human Chromosomes (англійською). Nature Education. Архів оригіналу за 19 серпня 2011. Процитовано 16 серпня 2009.
  12. The Barbara McClintock Papers: Searching for the Origins of Maize in South America, 1957-1981 (англійською). Profiles in Science. Архів оригіналу за 30 червня 2013. Процитовано 16 серпня 2009.
  13. «The origin and behavior of mutable loci in maize» // Proceedings of the National Academy of Sciences. — 1950. — Вип. 36. — С. 344-355.
  14. Hall B. K., Hallgrímsson B., Strickberger M. W. «Strickberger's evolution: the integration of genes, organisms and populations». — Jones & Bartlett Publishers, 2008. — 760 p. — ISBN 0-763-70066-5.
  15. Barbara McClintock. Profiles in Science. NLM(англ.)
  16. Ravindran, S. (2012). Barbara McClintock and the discovery of jumping genes. Proceedings of the National Academy of Sciences 109 (50): 20198–20199. ISSN 0027-8424. doi:10.1073/pnas.1219372109.(англ.)

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.