Барлінек

Барлі́нек (пол. Barlinek, стара німецька назва «Берлінхен», нім. Berlinchen) — місто в Мисліборському повіті Західнопоморського воєводства, на північному заході Польщі, на річці Млинівці (Млинувці), поблизу трьох озер. Відстань до Мислібужа (центру повіту) — 33 км, до Щеціна (центру воєводства) — 76 км.

Барлінек
Barlinek
Герб
Костел св. Боніфатія (XIII ст.)
Костел св. Боніфатія (XIII ст.)
Основні дані
52°59′ пн. ш. 15°12′ сх. д.
Країна  Польща
Регіон Західнопоморське воєводство
Магдебурзьке право 1278
Площа 17,55 км²
Населення 14353 (2011)[1]
· густота 808 (2008[2]) осіб/км²
Міста-побратими Шнефердінген, Пренцлау, Грифіно
Телефонний код (48) 95
Часовий пояс UTC+1 і UTC+2
Номери автомобілів ZMY
GeoNames 3103824
Поштові індекси 74-320
Міська влада
Вебсайт barlinek.pl
Мапа
 Барлінек у Вікісховищі

Станом на 31 березня 2014 року в місті мешкало 14 257 осіб[3]. Це найбільший за кількістю мешканців населений пункт Мисліборського повіту, більший навіть від адміністративного центру, міста Мислібуж.

Серед уродженців — німецький шахіст Емануїл Ласкер, чемпіон світу в 1894—1921 роках.

Преса — газети «Ехо Барлінка» та «Пульс Барлінка».

Історія

Локаційний акт маркграфів Бранденбургу Альбрехта III та Отто V про заснування оборонного города датується 25 січня 1278 року. У середині XIV ст. Барлінек уже мав оборонні мури та дві в'їзні брами — Мисліборзьку і Млинську. За багато століть місто пережило численні природні катаклізми, епідемії та пожежі. Головним заняттям мешканців було сільське господарство і тваринництво. Серед давніх назв — «Nova Berlyn» і «Klein Berlin». Як частина історичного регіону Ноймарк у 1402–1454 роках місто входило до держави Тевтонського ордену. Родина Люксембургів, яка володіла цими землями, продала їх лицарям ордену. Пізніше рід Гогенцоллернів викупив місто, повернувши його у власність маркграфства Бранденбург.

1618 року маркграф Бранденбургу Йоганн-Сигізмунд Гогенцоллерн, після смерті прусського герцога Альбрехта-Фрідріха, який не залишив по собі синів-спадкоємців, офіційно став новим герцогом прусським, а маркграфство Бранденбург і герцогство Пруссія об'єдналися в державу Бранденбург-Пруссія.

Місто потерпіло від Тридцятилітньої, Семилітньої та Наполеонівських воєн. У місті розвивалося ткацтво, льонарство, виробництво вовни та сукна. На межі XVIII і XIX століть працювала паперова фабрика. 1800 року в Берлінхені мешкало 5736 людей[4]. 1816 року утворений повіт Зольдін (нім. Landkreis Soldin), який став частиною адміністративного округу Франкфурт провінції Бранденбург. Провінція входила до складу Пруссії, потім — об'єднаної Німецької імперії, а з 1918 року — штату Вільна держава Пруссія в складі Німеччини.

У другій половині XIX ст. Берлінхен став значним торговельно-економічним центром, у якому працювали, зокрема шкіряний завод і фабрика плугів. 1898 року прокладено залізничну колію до міст Хощно і Мислібуж. Зросла єврейська громада, яка становила близько 130 осіб. Початок Другої світової майже не торкнувся перебігу життя в містечку. Лише наступ Червоної армії на початку 1945 року й бої за місто між російськими та німецькими військами зруйнували понад половину будівель.


До 1946 року — «Берлінхен», відтоді — Барлінек. У 1946—1975 рр. — частина Щецінського воєводства, в 1975—1998 — частина Гожовського воєводства, після укрупнення воєводств входить до Західнопоморського воєводства.

Пам'ятки

Збереглося близько 480 м (із колишньої загальної протяжності 1700 м) фортифікацій і оборонних мурів XIV-XV ст.

Початкова школа № 1 ім. Т. Косцюшка — колишній монастир, а під час Другої світової війни — військовий госпіталь.

Зберігся єврейський цвинтар (кіркут) XVIII-XIX ст., діє православна церква (первинно збудована як храм протестантів), закладена в XIX сторіччі.

Регіональний музей, створений 1961 року, експонує виставку, присвячену Емануїлові Ласкеру, археологічні експонати, а також давні карти та поштівки Барлінека, діораму Барлінського вокзалу та речі зі сільського побуту XIX і XX сторіч. Музей розташований у так званому «Будинку Ґутенберґа» — колишній друкарні.

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][5]:

Загалом Допрацездатний
вік		 Працездатний
вік		 Постпрацездатний
вік
Чоловіки 7017 1383 5004 630
Жінки 7336 1244 4521 1571
Разом 14353 2627 9525 2201

Галерея
  • Костел Непорочного Серця Найсвятішої Діви Марії
  • Фонтан у центрі містечка (збудований 1912 р.)
  • Церква Успіння Богородиці

Примітки
  1. GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
  2. Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. .
  3. Населення за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Główny Urząd Statystyczny. Baza Demografia. Stan i struktura ludności, dane na dzień 31.03.2014
  4. Lüderitz, Jörg (2008). Neumark: durch die alte Kulturlandschaft östlich der Oder. Trescher Verlag. Процитовано 29 травня 2021. (нім.)
  5. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.