Батюшков Помпей Миколайович

Помпе́й Микола́йович Ба́тюшков (рос. Помпей Николаевич Батюшков; * 1811 — † 20 березня 1892) — російський історик. Молодший брат поета Костянтина Батюшкова.

Батюшков Помпей Миколайович
Народився 14 (26) квітня 1811 або 2 (14) червня 1811
Бежецький повітd, Тверська губернія, Російська імперія
Помер 20 березня (1 квітня) 1892 (80 років)
Поховання Новодівичий монастир
Країна  Російська імперія
Діяльність історик, етнограф
Галузь історія
Рід Q4079656?
Батько Батюшков Микола Львовичd[1]
Брати, сестри Батюшков Костянтин Миколайович[2]
Нагороди

Біографія

Народився Помпей Батюшков 14 квітня 1811 року в Санкт-Петербурзі в знатній дворянській сім'ї, яку прославив його брат Костянтин Батюшков. Син Миколи Львовича Батюшкова (17551817) від другого шлюбу (поет Костянтин Батюшков був його сином від першого шлюбу, тобто Помпей і Костянтин були однокровними братами).

Помпей освіту здобував спочатку в приватному пансіоні для столичної аристократії, згодом у вищому артилерійському училищі. Проте до військової служби Помпей Батюшков не мав потягу. 1850 року його призначили віце-губернатора Ковенської губернії. Потім він тривалий час працював попечителем Віленського навчального округу. На цих посадах Батюшков віддано служив самодержавству, був знаряддям його русифікаторської політики, боровся з польським національно-визвольним рухом. Дійшло навіть до того, що з його наказу зі шкіл Прибалтики звільнили всіх учителів-поляків.

У 1870—1882 роках Помпей Батюшков працював у Москві. Тут він відзначився як віце-президент слов'янського комітету, що організовував солідарність громадськості з боротьбою балканських народів проти османського іга, збирав кошти на потреби російсько-турецької війни 1877—1878 років.

Від 1882 року Батюшков постійно проживав у Петербурзі і повністю присвятив себе науковій, літературній та видавничій діяльності.

Після важкої хвороби Батюшков 20 березня 1892 року пішов з життя. Його поховали на в Новодівочому монастирі в Москве.

Праці

Ще з 1860-х років Помпей Батюшков став відомий у наукових колах Росії низкою праць. Так, 1863 року в Санкт-Петербурзі було видано його «Атлас народонаселения Западно-Русского края по исповеданиям». У 1868—1885 роках у Санкт-Петербурзі побачили світ вісім випусків серійного видання «Памятники русской древности в западных губерниях», в якому вперше було зібрано ілюстрації, малюнки, гравюри унікальних пам'яток старовини Прибалтики, Білорусі, Волині та Поділля. Правда, як зазначають сучасні дослідники, в цих виданнях автор надавав перевагу пам'яткам російської культури й ігнорував місцеву історичну традицію [3].

З власної ініціативи, яку підтримали царський уряд і Російська академія наук, із середини 1880-х років Помпей Батюшков приступив до створення узагальненої історії західних губерній. Для цього він підібрав авторський колектив, до якого ввійшли талановиті вчені: професор Київської духовної академії Микола Петров — автор основного тексту книг, петербурзький історик Митрофан Городецький — редактор текстів, а також місцеві дослідники і краєзнавці. Сам Батюшков здійснював організаційне та науково-методичне керівництво, розробку окремих розділів, узяв на себе видавничі турботи.

Зусиллями цього творчого колективу в Санкт-Петербурзі побачили світ ілюстровані книги, які тоді заклали міцний ґрунт розвитку історичного краєзнавства:

  • «Холмская Русь. Историческое описание» (1887),
  • «Волынь. Исторические судьбы Юго-Западного края» (1888),
  • «Белоруссия и Литва. Историческое описание» (1890),
  • «Подолия. Историческое описание» (1891),
  • «Бессарабия. Историческое описание» (1892).

Спочатку Помпей Батюшков планував об'єднати в одну книгу історичний опис Бессарабії та Поділля. Та з історії Поділля було зібрано такий багатющий і насичений матеріал, що вирішили його видати окремо.

Помпей Батюшков планував у лютому 1892 року прибути до Кам'янця-Подільського для презентації книги «Подолия» та з зв'язку з обранням його почесним членом Подільського єпархіального історико-статистичного комітету. Проте на заваді стала важка хвороба, а в березні смерть Помпея Миколайовича. Цій сумній події в Кам'янці-Подільському було приурочено заупокійну літургію в православному кафедральному соборі, під час якої преосвящений Подільської єпархії Димитрій високо оцінив подвижницьку діяльність на ґрунті історії Помпея Миколайовича Батюшкова.

Російська академія наук запровадила наукову премію і медаль імені Батюшкова, якими до 1917 року відзначали вчених, що досягли найбільших здобутків у дослідженні регіонів імперії.

Хоча сьогодні постать Помпея Батюшкова трактується в Україні неоднозначно, проте видані ним книги з минувшини Поділля та Волині стали класикою історико-краєзнавчої літератури 19 століття. І сьогодні вони викликають інтерес у дослідників і любителів старовини. Тож 2004 року книгу «Волинь: Історичні долі південно-західного краю» було перекладено українською мовою й перевидано в Дніпропетровську [4].

Примітки

  1. Модзалевский Б. Л. Батюшков, Константин Николаевич // Русский биографический словарьСПб: 1900. — Т. 2. — С. 575–591.
  2. Батюшков, Помпей Николаевич // Энциклопедический словарь / под ред. И. Е. АндреевскийСПб: Брокгауз — Ефрон, 1891. — Т. III. — С. 195.
  3. Баженов Л. В. Організатор дослідження історії Поділля Помпей Батюшков. Архів оригіналу за 28 вересня 2007. Процитовано 5 серпня 2007.
  4. Батюшков Помпей Миколайович. Волинь: Історичні долі південно-західного краю. — Дніпропетровськ: Січ, 2004. — 424 с. — Перекладено за виданням: Батюшков П. М. Волынь. Исторические судьбы Юго-Западного края. — СПб., 1888.

Література

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.