Безготівкові розрахунки

Безготі́вкові розраху́нки  — розрахунки, що проводяться без участі готівки, тобто в сфері безготівкового грошового обороту.

Банківська платіжна картка — платіжний інструмент доступу до рахунку (у вигляді пластикової чи іншого виду картки).[1] Платіжна картка може бути особистою чи корпоративною. Платіжні картки найпоширеніший метод безготівкових розрахунків через POS-термінали для розрахунків за товари і послуги.
Розрахунок дебетовою карткою через POS-термінал без участі готівки

У всьому світі розвиток економіки характеризується поступовим звуженням сфери використання готівки та паперових платіжних документів, переходом до нових платіжних інструментів і сучасних технологій платежів.[2] Використання безготівкових розрахунків призводить до економії витрат на їх здійснення, прискорення здійснення розрахункових операцій та руху грошових коштів. При безготівкових розрахунках грошова маса акумулюється в банках, і створюються умови для контролю за їх цільовим використанням.[3] Безготівкові розрахунки — швидкий, зручний та безпечний спосіб оплатити товари та послуги.[1] Розширення сфери безготівкових розрахунків сприяє прозорості платежів та економічному росту країни.[1]

В Україні

Правила для здійснення безготівкових розрахунків встановлює Національний банк України.[1] Види безготівкових розрахунків визначаються законами та прийнятими на їх основі нормативно-правовими актами Національного банку України.[4] Національний банк України підтримує рух економіки України до безготівкових розрахунків і сприяє розвитку платіжної інфраструктури.[1]

Відповідно до ст. 51 Закону України «Про банки і банківську діяльність» безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях або в електронному вигляді. Банки в Україні можуть використовувати як платіжні інструменти платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, векселі, чеки, банківські платіжні картки та інші дебетові і кредитові платіжні інструменти, що застосовуються в міжнародній банківській практиці.[5]

Громадяни та організації можуть здійснюють безготівкові розрахунки в Україні, використовуючи:[1]

  • Розрахунковий документ
Це документ, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунку платника на рахунок отримувача. Розрахунковий документ може бути у паперовому або електронному вигляді. До розрахункових документів відносяться платіжне доручення, платіжна вимога, платіжна вимога-доручення, меморіальний ордер.
  • Електронний платіжний засіб
Це платіжний інструмент, який надає його держателю можливість отримати інформацію про належні держателю кошти та ініціювати їх переказ. До електронних платіжних засобів відносяться платіжні картки та мобільні платіжні інструменти.
Емісію електронних платіжних засобів у межах України проводять виключно банки, що уклали договір з платіжною організацією платіжної системи та отримали її дозвіл на виконання цих операцій (крім банків, які здійснюють емісію електронних платіжних засобів для використання в межах цих банків).
Мобільний платіжний інструмент — інструмент доступу до рахунку, реалізований в апаратно-програмному середовищі мобільного телефону або іншого бездротового пристрою. Платіжна картка та мобільний платіжний інструмент дозволяють: розрахуватися за товари і послуги; переказати кошти іншій особі; отримати готівку.
Бланк українського простого векселю
Електронні гроші  — наперед оплачений засіб платежу, який випускається банком-емітентом в обмін на готівкові та/або безготівкові кошти та призначений для здійснення розрахунків за товари, роботи, послуги, а також переказів між фізичними особами. Розрахунки за допомогою електронних грошей відбуваються переважно у мережі Інтернет. Електронні гроші зберігаються на електронному пристрої, є неперсоніфікованим засобом платежу.
  • Документарні операції та інструменти.
Акредитив, гарантія, чеки, векселя.

Примітки
  1. НБУ про безготівкові розрахунки (оф.сайт НБУ)
  2. Мельничук О.І. Ринок платіжних карток в Україні: сучасний стан, проблеми і перспективи розвитку / О.І. Мельничук // Студентський вісник національного університету водного господарства та природокористування. — 2015. — № 1(3). — С. 100-103
  3. Чкан І. О. Безготівкові розрахунки — сучасний спосіб оплати / І.О. Чкан // Наукові записки Національного університету «Острозька академія». — 2014. — № 27. — С. 121-124.
  4. Гетманцев Д.О., Шукліна Н.Г.Банківське право України: — К.: Центр учбової літератури, 2007. — 344 с. ISBN 978-966-364-551-3 (стор.:195)
  5. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 7 грудня 2000 року № 2121-ІІІ. (стор.:16)

Посилання

Див. також
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.