Безручко Олександр Вікторович

Безру́чко Олекса́ндр Ві́кторович (нар. 6 жовтня 1970(19701006)[джерело?]) — доктор мистецтвознавства, професор, член-кореспондент Міжнародної академії наук педагогічної освіти, Член Національної спілки кінематографістів України, Національної спілки письменників України, Національної спілки журналістів України, Міжнародної федерації журналістів (IFJ), Української кіноакадемії[1].

Безручко Олександр Вікторович
Народився 6 жовтня 1970(1970-10-06) (51 рік)
Країна  Україна
Діяльність журналіст, кінорежисер, викладач університету
Alma mater Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Заклад КНУКіМ, Київський міжнародний університет, Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України і Київський університет культури
Звання професор
Ступінь доктор мистецтвознавства
Членство Національна спілка кінематографістів України, Національна спілка журналістів України, Міжнародна федерація журналістів і Українська кіноакадемія

Біографія

З відзнакою закінчив кінофакультет Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка-Карого за фахом «режисер художнього фільму» (майстерня Юрія Іллєнка)[2][3].

У 2007 році здобув наукове звання «кандидат мистецтвознавства», захистивши наукову дисертацію на тему «О. П. Довженко — педагог. Творчий пошук і метод»[4].

На Національній кіностудії художніх фільмів ім. О. П. Довженка працював одним із режисерів (тобто помічник режисера-постановника) історичних художніх фільмів «Молитва за гетьмана Мазепу» (режисер-постановник Іллєнко Ю. Г.), «Овід» (20 серій) (режисер-постановник У Тянь Мінг, КНР), «Богдан-Зіновій Хмельницький» (2 серії) (режисер-постановник Мащенко М. П.), «Серце світу» (5 серій) (режисер-постановник Домбровський В. І., Босович В. В.) та ін[5]. Автор сценаріїв і режисер-постановник короткометражних художніх і документальних фільмів[6], таких як «Марафон»[7].

У 2015 році захистив докторську дисертацію на тему: «Формування кінематографічної школи в Україні: теоретичні, практичні та мистецькі засади (тридцяті — шістдесяті роки ХХ століття)»[4].

У 2018 році вийшла перша повнометражна картина Олександра Безручка — фільм «13 автобус»[8][9]. Але на широкий загал та в прокат фільм не вийшов[10].

У різний час обіймав посади керівника відділу аудіовізуального мистецтва і виробництва НДІ[11] та професора кафедри режисури телебачення факультету кіно і телебачення Київського національного університету культури і мистецтв. Також працював у відділі кіно й телебачення ІМФЕ ім. М. Т. Рильського Національної академії наук України[5].

Нині є проректором з наукової роботи та завідувачем кафедри кіно-, телемистецтва факультету мистецтв Київського університету культури.

Також був директором Інституту телебачення, кіно і театру Київського міжнародного університету[6].

Науковий доробок

Автор понад 600 наукових публікацій, серед них 14 монографій, 5 навчальних посібників та підручників. Головний редактор «Вісника Київського національного університету культури і мистецтв», серія «Мистецтвознавство»[12] та «Аудіовізуальне мистецтво»[13]. Автор статей у Енциклопедії сучасної України. Член редакційних колегій фахових видань «Культура і мистецтво у сучасному світі»[14], «Соціальні комунікації: теорія і практика»[15], «Evropský filozofický ahistorický diskurz»[16]. Учасник більше 200 наукових конференцій. Брав участь у роботі Національної комісії з питань повернення в Україну культурних цінностей при Кабінеті Міністрів України.

Займається дослідженням історії кінематографу, теорії екранних мистецтв та медіа педагогіки[5].

Вибрані публікації
  1. Українські кінематографісти, педагоги: відновлені сторінки життя: монографія / О. В. Безручко. — Київ: КиМУ, 2013—2015. — (у п'яти томах).
  2. Майстерня режисерів кіно і телебачення: вчитель і учні / Безручко О. В. — Київ: КиМУ, 2014. — (у двох томах).
  3. Невідомий Довженко / О. В. Безручко; НАН України, Ін-т мистецтвознав., фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського, Київ. нац. ун-т театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого. — К. : Фенікс, 2008. — 310 c.: іл. — Бібліогр.: с. 280—310. — ISBN 978-966-651-594-3
  4. Архівна спадщина Олександра Довженка: монографія / О. В. Безручко. — Київ: КиМУ, 2012 . — (у десяти томах)
  5. Українська мистецька кіноосвіта: монографія / О. В. Безручко. — Київ: КиМУ, 2012. — (у десяти томах)
  6. Вітчизняна кінорежисерська школа: персоналії: монографія / О. В. Безручко. — Київ: КиМУ, 2013. — (у шести томах)
  7. Безручко О. В. Педагогічний метод О. П. Довженка: навчальний посібник. — Вінниця: ГЛОБУС-ПРЕСС, 2008. — 208 с.
  8. Вітчизняна кіношкола. Режисери-педагоги: навчальний посібник / О. В. Безручко. — Київ: КиМУ, 2010—2014. — (у одинадцяти томах).
  9. Безручко О. В. Олександр Довженко: розсекречені документи спецслужб: [монографія]. — Київ: Сучасний письменник, 2008. — 232 с

Примітки
  1. Список членів Української кіноакадемії. uafilmacademy.org.
  2. Безручко Олександр Вікторович. ikitb.knukim.edu.ua. Процитовано 18 червня 2021.
  3. Федоров, Александр (2020). Кто есть кто в медиаобразовании стран СНГ: энциклопедический справочник (рос.). Москва: ОД "Информация для всех". с. 12.
  4. Безручко Олександр Вікторович (доктор наук, професор). irbis-nbuv.gov.ua.
  5. Книги грудня - Безручко Олександр Вікторович. knukim.edu.ua. 2015. Процитовано 18 червня 2021.
  6. «Робити те, що любиш, і робити це добре». Інтерв’ю із кінознавцем Олександром Безручко. newacropolis.org.ua (англ.). Процитовано 18 червня 2021.
  7. Марафон. dzygamdb.com (укр.). Процитовано 19 червня 2021.
  8. То моє кіно!. Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly. Процитовано 18 червня 2021.
  9. У виробництві повнометражний фільм Олександра Безручко «13 автобус». dergkino.gov.ua. Процитовано 18 червня 2021.
  10. Анастасьєва, Олеся (2 грудня 2019). Перший крок до рейтингування продюсерів. Що не так з аналізом держпідтримки кіно. detector.media (укр.). Процитовано 20 червня 2021.
  11. Безручко Олександр Вікторович. web.archive.org. 15 березня 2019. Процитовано 18 червня 2021.
  12. Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. Серія: Мистецтвознавство. arts-series-knukim.pp.ua.
  13. Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. Серія: Аудіовізуальне мистецтво і виробництво. audiovisual-art.knukim.edu.ua.
  14. Редакційний штат | Культура і мистецтво у сучасному світі. culture-art-knukim.pp.ua. Процитовано 19 червня 2021.
  15. Про нас | Соціальні комунікаціїї: теорія і практика. new.comteka.com.ua. Процитовано 19 червня 2021.
  16. Editorial Board – EVROPSKÝ FILOZOFICKÝ A HISTORICKÝ DISKURZ (амер.). Процитовано 19 червня 2021.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.