Бекзадян Олександр Артемович

Олександр Артемович (Арутюнович) Бекзадян (вірм. Ալեքսանդր Հարությունի Բեկզադյան, 1879, Шуші — 1 серпня 1938, розстрільний полігон «Комунарка»[3]) — радянський державний і політичний діяч.

Бекзадян Олександр Артемович
Ալեքսանդր Հարությունի Բեկզադյան
Народився 1879[1]
Шуша, Російська імперія
Помер 1 серпня 1938(1938-08-01)[2]
Розстрільний полігон «Комунарка», Ленінський район, Московська область, РРФСР, СРСР
Поховання Розстрільний полігон «Комунарка»
Країна  СРСР
Національність вірмени
Діяльність політик, дипломат
Alma mater Цюрихський університет і НТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського
Знання мов вірменська, російська і німецька
Посада посол Радянського Союзу в Угорщиніd
Партія Комуністична партія Вірменії

Біографія

Народився в сім'ї надвірного радника. Навчався у Київському політехнічному інституті.

Член РСДРП з 1903 року[4], у 1904 році — член Бакинского, а в 1905 р. — член Закавказького союзного комітетів Російської соціал-демократичної робітничої партії (РСДРП). Вибраний делегатом IV з'їзду РСДРП (1906), але по дорозі на з'їзд його арештували. Після втечі із тюрми емігрував (1906). В 1906—1914 роках жив у Швейцарії, закінчив Цюрихський університет (1911).

Учасник Паризької наради більшовиків (1911), на якому його обрано кандидатом у члени Комітету закордонної організації більшовиків (КЗО). Учасник Базельського конгресу Другого Інтернаціоналу (1912). Делегат Російської соціал-демократичної робітничої партії на з'їзді Німецької соціал-демократичної партії в Єні (вересень 1913).

У 1914 році переїхав до в Росії. Вів партійну роботу в Закавказзі. Після Лютневої революції працював у Баку, потім на Північному Кавказі. У 1919—1920 роках член Закавказького крайового комітету РКП (б).

У 1920—1921 роках заступник голови Ревкому і нарком закордонних справ Радянської Вірменії. Делегат Х з'їзду РКП (б) (1921). У 1922 році член радянської делегації на Генуезькій конференції. У 1922—1926 рр. працював у торгпредстві СРСР у Німеччині. У 1926—1930 рр. заступник голови Ради народних комісарів і нарком торгівлі Закавказької СФСР.

В 1930—1934 роках — повноважний представник СРСР у Норвегії, в 1934—1937 рр.— в Угорщині.

21 листопада 1937 року заарештований, звинувачений у котрреволюційній діяльності і засуджений до розстрілу Воєнною колегією Верховного суду СРСР. 1 серпня 1938 року вирок було виконано на розстрільному полігоні «Комунарка». В 1956 році посмертно реабілітований[4]. У 2015 році в Москві на фасаді будинку 16 по Старопименовскому перевулку було встановлено меморіальний знак «Остання адреса» Олександра Артемовича Бекзадяна[5].

Примітки
  1. Հայաստանի գրադարանների համահավաք գրացուցակ
  2. Бекзадян Александр Артемьевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  3. Бекзадян Александр Артемьевич. Бессметрный барак (рос.). Процитовано 14 лютого 2020.
  4. Бекзадян Александр Артемьевич (Арутюнович). Альманах «Россия XX век» (рос.). Процитовано 15 лютого 2020.
  5. Москва, Старопименовский переулок, 16. Последний адрес (рос.). Процитовано 15 лютого 2020.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.