Белуджі
Белуджі (балучі) — іраномовна народність з традиційною кочовою культурою та розвиненим племінним поділом, панують феодальні відносини. Говорять белуджійською мовою північно-західної підгрупи іранської групи мов. Загальна чисельність наближається до 9 млн осіб. За віросповіданням — мусульмани-суніти ханафітського мазхаба. Європеоїди. Основне заняття — землеробство й напівкочове скотарство.
| Белуджі Baloch, بلوچ | |
|---|---|
 Белуджі в національному одязі, фото 1910 | |
| Ареал |
Пакистан (800 тисяч осіб) Іран та Афганістан (700 тисяч осіб) |
| Релігія | мусульмани-суніти |
Історія
Вперше белуджі згадуються в трактаті Худуд аль-Алам. У Кандагарі белуджи з'явилися з кінця XVII — початку XVIII ст., а вже до середини XVIII століття відбулась їх поява та розселення в інших районах Південного Афганістану. В подальшому окремі групи белуджських племен просунулися на північ, аж до віддаленого Бадахшана.
Після Квітневої революції 1978 року і приходу до влади НДПА в Афганістані стали видаватися газети, вестися радіомовлення та викладання в школах мовами національних меншин, в тому числі і на белуджській. В країні на белуджській мові виходила газета «Собхі» («Ранок»).
Розселення
Населяють малородючу південно-східну частину Іранського плато від узбережжя Аравійського моря вглиб материка, поділену між Пакистаном (провінція Белуджистан), Іраном (остан Систан і Белуджистан) і півднем Афганістаном. Белуджі мешкають також в Омані. Белуджі компактно проживають на південному заході Афганістану (700 тисяч чол.), в основному в провінціях Німруз і Гільменд, Пакистані (6-8 млн чол.), Ірані, кілька тисяч живе також в Туркменістані[1].
Співвідношення белуджського населення в різних країнах:
| Країна | Чисельність белуджів | % від загальної кількості населення країни | % від загальної кількості белуджів |
|---|---|---|---|
| Пакистан | 6,2 млн | 4 % | 70 % |
| Іран | 1,48 млн. | 2 % | 17 % |
| Афганістан | 567 тис. | 2 % | 6,4 % |
| Оман | 425 тис. | 15 % | 4,8 % |
| ОАЕ | 100 тис. | 1,4 % | 1,1 % |
| Туркменістан | 28 тис. | 0,5 % | 0,3 % |
Мова
Белуджійська мова належить до іранських мов (північно-західна група). Традиційно поділяється на 2 основних групи діалектів — західну та східну. Дрібніша класифікація Елфенбейна виділяє вимови рахшанійську (афганський, келатський, чагай-харанський, панджгурський, прикордонний, мервський чи туркменський, діалекти), сараванську, лотунійську, кечійську, прибережну та Східних гір.
Література
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
Примітки
- Едіт Гафферберг. Белуджі Туркменської РСР. Нариси господарства, матеріальної культури і побуту.
Посилання
- Белуджі на Iran.ir
- Белуджі на сайті The World Factbook (англ.)
- Белуджі, каталог посилань Open Directory Project
Вікісховище : Атлас іран.