Бельгард Олександр Люціанович

Олександр Люціановіч Бельгард народився 4 жовтня 1902 року в селищі Ландварово Віленської губернії Росії (нині Лентварис, Литва, Тракайський район). Батько його був робітником, майстром на дротяно-цвяховому заводі.

1915 року у зв'язку з наступом німецьких військ завод був евакуйований до Катеринослава (нині Дніпро), і сім'я Бельгардів переїхала із заводом.

1920 року Олександр Люціановіч закінчив школу, а в 1921 — короткострокові лісові курси. Після курсів брав участь в роботах по реєстрації та влаштуванню лісового фонду.

1927 року закінчив біологічний факультет Дніпропетровського інституту народної освіти (нині Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара) і продовжив навчання в аспірантурі Українського інституту прикладної ботаніки. В аспірантурі О. Л. Бельгард спеціалізувався на лісовій геоботаніці, його науковим керівником став Г. М. Висоцький. Одночасно в 1927—1930 роках О. Л. Бельгард викладав біологічні дисципліни у вечірній професійно-технічній школі при заводі ім. Петровського. Після аспрітантури зайняв посаду асистента в Інституті соціального виховання, а потім доцента в Інституті професійної освіти, одночасно викладав ботаніку в Дніпропетровській вищій сільськогосподарській школі.

1932 року організував біологічну станцію на березі річки Самари, у селі Андріївка Новомосковського району. Тут були започатковані дослідження Самарського бору і лісів Присамар'я, що продовжуються досі; згодом біостанція стала міжнародним біосферним стаціонаром Комплексної експедиції Дніпропетровського університету. У 1933 році став завідувачем кафедри геоботаніки і вищих рослин Дніпропетровського державного університету, в 1934 році затверджений у вченому званні доцента. У 1935—1936 роках був виконуючим обов'язки декана біологічного факультету. У 1937 році захистив дисертацію «Геоботанічний нарис Новомосковського бору» і йому було присуджено вчений ступінь кандидата біологічних наук.

З серпня 1941 по квітень 1944 року О. Л. Бельгард разом із колективом біологічного факультету перебував в евакуації в станиці Іллінській Краснодарського краю, тут він викладав біологію в середній школі. Повернувшись з евакуації, Олександр Люціановіч продовжив працювати завідувачем кафедри геоботаніки, а з осені 1944 року працював за сумісництвом у Дніпропетровському ботсаду. У 1947—1949 роках знову виконував обов'язки декана біофаку.

25 грудня 1947 О. Л. Бельгард захистив докторську дисертацію, а в грудні 1948 року йому було присуджено науковий ступінь доктора біологічних наук та вчене звання професора.

У 1949 році О. Л. Бельгард організував Комплексну експедицію ДДУ, що займається дослідженнями природних і штучних лісів степової зони, експедиція проводить дослідження на великій території — від Приазов'я до Молдови.

Олександр Люціановіч Бельгард відомий як учений, який зробив великий внесок у теорію лісорозведення, його називають творцем нового вчення — «Степове лісознавство». Ця розробка стала узагальненням багаторічних досліджень, проведених Комплексною експедицією і Присамарським біосферним стаціонаром. Після виходу у світ в 1971 році монографії «Степове лісознавство», однойменний курс був введений в ряді ВНЗ СРСР, таких, як Дніпропетровський, Куйбишевський, Якутський університети та інших.

Наукові розробки вченого стали основою для подальшого розвитку степового лісознавства, лісової геоботаніки і лісової біогеоценології. Він розробив типологію штучних лісів степу, засновану на трьох факторах — типі лісорослинних умов, типі екологічної структури і типі деревостою. Ця система типології лісів використовується на практиці при лісорозведенні в степовій зоні України. Одним з найважливіших відкриттів О. Л. Бельгарда називають запропонований ним метод екологічного аналізу рослинного покриву, заснований на розробленій ним же схемі життєвих форм — екоморф. Ідеї ​​О. Л. Бельгарда успішно розвивають його послідовники — Я. П. Дідух, П. Г. Плюта та інші.

У 2002 році біостанції ДНУ, що знаходиться у селі Андріївка Новомосковського району Дніпропетровської області присвоєно назву «Присамарський біосферний стаціонар ДНУ ім. О. Л. Бельгарда» (з 2010 року — міжнародний Науково-навчальний центр «Присамарський біосферний біогеоценологічний стаціонар ім. О. Л. Бельгарда»).

• Белова Н. А., Травлеев А. П. Пути к объективной оценке жизненности лесного биогеоценоза (К 100-летию со дня рождения А. Л. Бельгарда) // Екологія та ноосферологія. — 2002. — Т. 12, вип. 3—4. — С. 4—7.
• Энциклопедия лесного хозяйства. — Москва : изд. ВНИИЛМ, 2006. — Т. 1. — С. 45. — ISBN 5-94737-022-0.