Бенджамін Ворд Річардсон

Бенджамін Ворд Річардсон (англ. Benjamin Ward Richardson; 31 жовтня 1828 року, м. Сомербі, Велика Британія — 21 листопада 1896) — британський медик, анестезіолог, фізіолог, доктор медицини та юриспруденції, письменник. Був нагороджений золотою медаллю Фозергілл (англ. Fothergill gold medal), лондонським медичним суспільством за есе «Захворювання плоду в матці», а також отримав трирічну премію Астлі Купер за есе у фізіології.[1]

Бенджамін Ворд Річардсон
Benjamin Ward Richardson
Портрет Бенджаміна Ворда Річардсона, Генрі Джозефа Уітлок, кінець 1860-х — 1870-х років
Народився 31 жовтня 1828(1828-10-31)
Сомербі, Лестершир, Велика Британія
Помер 21 листопада 1896(1896-11-21) (68 років)
Лондон
Громадянство  Велика Британія
Національність англієць
Діяльність Ввів методику анестезії за допомогою розпилювача сірчаного етеру[1]
Alma mater Сент- Ендрюський університет
Науковий ступінь доктор медичних наук
Знання мов англійська[2]
Членство Лондонське королівське товариство, Королівська колегія лікарівd і Леопольдина
Magnum opus The Physiological Position of Alcohold
Нагороди Золота медаль Фозергілл (англ. Fothergill gold meda)

Річардсон знаходив і впроваджував різні речовини, здатні виробляти загальну або місцеву анестезію, чим полегшив біль безлічі людей під час хірургічного втручання. Він ввів в експлуатацію не менше чотирнадцяти анестетиків. Найбільш відомий з них метилендихлорід.[1] Також Річардсон винайшов перший розпилювач етеру за допомогою пульверизатора, що призводило до місцевої анестезії, заморожуючи верхні шари шкіри.[3]

Ранні роки

Бенджамін був єдиним сином Бенджаміна Річардсона і Мері Ворд. Освіту здобув преподобного У. Юнга Нутта в школі Барроу-Гілла в тому ж окрузі. Його мати наполягала на тому, щоб Бенджамін став медиком і його навчання була спрямована на цю мету. Він був раннім учнем Генрі Гадсона, хірурга в Сомербі. У 1847 році вступив в Андерсонскій університет (нині Андерсонскій коледж) в Глазго, але був змушений перервати навчання через хворобу, що перебігала з гарячкою, на яку раптово захворів у той час. Пізніше Річардсон став помічником Едварда Дадлі Хадсоном у Літлторпе, Косбі, недалеко від Лестера.[1]

Кар'єра

У 1849 році Річардсон покинув Гадсона і приєднався до лікаря Роберта Вілліса з Барнса, відомого редактора Вільяма Гарві і бібліотекаря Королівського коледжу хірургів Англії (1828—1845).

У 1850 році Річардсон був прийнятий як одержувач ліцензії на факультет лікарів і хірургів Глазго. У 1877 році став викладачем факультету. Річардсон був засновником і тридцять п'ять разів поспіль президентом асоціації медичних випускників Сент-Ендрюса. У 1856 був прийнятий як член Королівського коледжу лікарів Лондона. У 1867 році був обраний членом Лондонського королівського товариства.

У 1853 Річардсон переїхав до Лондона. У 1856 році був призначений лікарем у Королівський госпіталь. У 1892 році став лікарем у Лондонській лікарні Темперанс. Упродовж багатьох років був лікарем у «Фонді газетної преси» і в «Королівському літературному фонді», де він також був активним учасником.

У 1854 році Річардсон став лектором з судової медицини в Школі медицини Гросвенор Плейс. Він залишався деканом школи до 1865 року, доки будівлю школи не було продано і знесено. Також, у цей час Річардсон був викладачем у Колегії стоматологів і президентом секції охорони здоров'я асоціації соціальних наук.

У 1854 році він був прийнятий у магістратуру і отримав науковий ступінь доктора медицини в Сент-Ендрюс, де згодом став членом університетського суду, експертом генеральної ради, а в 1877 році отримав ступінь доктора юриспруденції.

У 1854 році Річардсон був нагороджений золотою медаллю Фозергілл Лондонського медичного товариства за його есе «Захворювання від ненародженої дитини».

У 1863 році Річардсона було обрано почесним членом Американського філософського товариства, а також Академії Леопольдини в 1867 році. У червні 1893 року був посвячений у лицарі на знак визнання його видатних заслуг з гуманітарних наук.[1]

З 1890 по 1896 рік Річардсон був президентом асоціації державних санітарних інспекторів Великої Британії.[4]

У 1884 році випустив журнал «Асклепія» (англ. The Asclepiad) «Книга оригінальних досліджень і спостережень в області науки, мистецтва, літератури медицини, профілактики і лікування хвороб». Журнал був виданий 11 разів до 1895 року.[1]

Родина

Річардсон одружився 21 лютого 1857 року на Мері Джей Сміт, яка народила йому двох синів і дочку.[1]

Смерть

Річардсон помер 21 листопада 1896 року. Його тіло було піддано кремації в Бруквуді, графстві Суррей.[1]

Роботи
  • 1858 рік — Причина коагуляції крові
  • 1875 рік — Про алкоголь
  • 1876 рік — Захворювання сучасного життя
  • 1876 рік — Гігейя, місто здоров'я
  • 1882 рік — Здоров'я і життя
  • 1884 рік — Область хвороби
  • 1887 рік — Врегулювання державної школи
  • 1891 рік — Томас Сопвіт
  • 1897 рік — Віта Медика: Глави медичної життя і роботи
  • 1900 рік — Учні Ескулапа

Примітки
  1. Dictionary of National Biography. Sup. Vol III (1901).djvu/311 (англ.). wikisource. Процитовано 26 лютого 2018.
  2. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Столяренко П. Ю. ІСТОРІЯ ЗНЕБОЛЮВАННЯ В СТОМАТОЛОГІЇ (рос.). Самара. Архів оригіналу за 15 червня 2018. Процитовано 26 лютого 2018.
  4. Johnson, R (1983) A Century of Progress. IEHO. London

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.