Бенядиківці

Зафіксовані назви:

• 1414 року — Benadukwagasa;
• 1920 року — Benedikovce;
• з 1948 року — Beňadikovce.

Уперше згадується у 1414 році як частина Маковицького панства.

У 1427 році згідно з податковим реєстром у селі налічувався 31 двір.

В кінці 15 століття село було знищене через набіг польського війська. Унаслідок цього станом на 1492 рік у селі мешкала всього 1 сім'я, було 2 будинки та церква. У пізніших часах село було наново заселене.

Станом на 1600 рік в селі було 27 будинків та парафіяльна церква.

До 1710 року в період куруцтва населення зменшилось.

Станом на 1828 рік у Бенядиківцях налічувалося 68 будинків, у яких мешкало 502 жителі. Місцеве населення загалом займалося землеробством, зокрема тваринництвом.

У міжвоєнний період місцеві мешканці були зайняті здебільшого у лісівництві, кошикарстві та займалися фурманкою.

У 1954 році в селі була проведена автобусна лінія, а 1957 року село електрифіковано.

1959 року в селі заснована ЄСГА.

В селі проживає 219 осіб.

Національний склад населення (за даними останнього перепису населення — 2001 року):

• словаки — 87,39%
• русини — 12,61%

Склад населення за приналежністю до релігії станом на 2001 рік:

• греко-католики — 88,26%,
• римо-католики — 8,70%,
• православні — 0,43%,
• не вважають себе віруючими або не належать до жодної вищезгаданої церкви- 0,87%

У 1968 році в селі збудовано будинок культури.

У 1906 році в селі на місці старої дерев'яної споруджено нову кам'яну школу.

У селі є греко-католицька церква Покрови Пресвятої Богородиці з 1700 року в стилі бароко. Перебудована у 1800-1817 роках, у кінці 19 століття в стилі класицизму та у 1966 році. З 1988 року національна культурна пам'ятка.

• Ковач Федір та колектив: Краєзнавчий словник русинів-українців, Пряшівщина. Союз русинів-українців Словацької Республіки, Пряшів, 1999, ISBN 80-85137-15-1, стор. 397