Беніта Ферреро-Вальднер

Народилася в Зальцбурзі, склала іспити на атестат зрілості в 1966 р., потім вивчала право, здобувши докторський ступінь у Зальцбурзькому університеті в 1970 р. До 1983 р. працювала в приватному секторі. Лише в 1984 р. вступила на дипломатичну службу.

Одна з найвпливовіших її посад — шеф протоколу Генерального секретаря Бутроса Галі в штаб-квартирі ООН в Нью-Йорку.

З 1995 до 2000 року вона займала посаду заступника державного секретаря в двох урядах, очолюваних соціал-демократами Францом Враніцкі та Віктором Кліма відповідно. Коли на початку 2000 року канцлером Австрії став Вольфганг Шюссель, він зробив Ферреро-Вальднер своїм міністром закордонних справ, і цю посаду вона займала до жовтня 2004 року, коли їй на зміну прийшла Урсула Пласснік.

У січні 2004 року було оголошено, що Ферреро-Вальднер балотуватиметься на посаду Федерального президента замість Томаса Клестіля, чий строк повноважень закінчувався в липні 2004 року. Її кандидатуру підтримала Австрійська народна партія; її єдиним суперником був Гайнц Фішер. Одначе вона програла австрійські президентські вибори 25 квітня 2004 року.

Наприкінці липня 2004 року Ферреро-Вальднер було призначено наступницею Франца Фішлера на посаді Європейського комісара від Австрії. Вона обійняла посаду 22 листопада. Вона відала закордонними справами та європейською політикою сусідства.

Як Єврокомісару у закордонних справах пані Ферреро-Вальднер приписують ключову дипломатичну роль у визволенні 24 липня 2007 року п'ятьох болгарських медсестер і палестинського лікаря з лівійського полону, де вони провели більш ніж 8 років за звинуваченням у цілеспрямованому зараженні дітей вірусом ВІЛ, продовжуючи наполягати на своїй невинності. Комісар здійснила багато поїздок до Лівії та зустрічалася з ув'язненими на регулярній основі. Вона також працювала над поліпшенням умов для дітей, інфікованих ВІЛ/СНІДом.

У вересні 2009 р. вона змагалася за посаду Генерального директора ЮНЕСКО, але програла болгарській кандидатці Ірині Боковій.

У 2010 р. ввійшла до складу наглядової ради німецької перестрахувальної компанії Munich Re.[1]

З 1974 до 1983 року Вальднер була заміжжю за баварським шкільним учителем Вольфгангом Штерром. Однак їхній шлюб розпався. У 1993 році Вальднер вийшла заміж за викладача іспанської та латиноамериканської літератури Віденського університету Франциско Ферреро Кампоса.

Після того як її попередній шлюб було, нарешті, анульовано, як цього вимагають канони католицької церкви, Ферреро-Вальднер у грудні 2003 року уклала зі своїм чоловіком і церковний шлюб. Хоча церемонія вінчання пройшла в вузькому колі найближчих людей, ця звістка відразу просочилася в пресу. Це, як заявили деякі з критиків Ферреро-Вальднер, було зроблено навмисно, щоб привернути на свій бік потенційних виборців, оскільки федеральний президент Австрії обирається прямим голосуванням, а Австрія це переважно римо-католицька країна, де глибоко шануються традиції. Дітей подружжя не має.

• Член Європейської Комісії із зовнішніх зносин та європейської політики добросусідства