Штефан Фюле

Навчався на філософському факультеті Карлового університету в Празі та в Московському державному інституті міжнародних відносин.

У 1982–1989 був членом компартії Чехословаччини.

Обіймав низку посад у міністерстві закордонних справ Чеської Республіки. Працював Першим секретарем Постійного представництва Чеської Республіки при ООН в Нью-Йорку в 1990-1995. Його наступне призначення пов'язане з роботою в будинку міністерства в Празі і триває до 1998. Потім він працює послом Чехії в Литві,[1] також будучи там відповідальним за зв'язки з НАТО.

У 2000 обійняв посаду першого заступника міністра оборони, але пізніше повернувся на дипломатичну роботу. Перебував на посаді посла своєї держави в Сполученому Королівстві, після чого його було призначено Постійним представником Чехії в НАТО.[1]

У 2009 займав посаду міністра в європейських справах перехідного уряду Яна Фішера.

Уряд Яна Фішера чекав, що політичні партії погодяться на одного кандидата на посаду наступного європейського комісара у справах Чехії. Але політичні партії не змогли зійтися на якомусь одному імені. Соціал-демократи висунули Владимира Шпідлу, тоді як Громадянські демократи обрали Александра Вондру. Дві партії меншості Партія зелених Чехії та Християнсько-демократичний союз — Чехословацька народна партія визначили своїми кандидатами Яна Швейнара та Павела Свободу відповідно.

Президент Єврокомісії Жозе Баррозу настійно рекомендував Чеській Республіці не зволікати з оголошенням імені остаточного висуванця. Цю посаду було також запропоновано Прем'єр-міністру Янові Фішеру, але той відмовився. Ходили чутки, що цей пост запропонували Владимирові Длоуги та Зденеку Тумі. Длоуги згодився прийняти це призначення, тоді як Тума відмовився. 10 листопада 2009 р. уряд Яна Фішера ухвалив рішення затвердити призначення Фюле на наступний строк повноважень Європейської Комісії під головуванням Жозе Баррозу.[2]

18 березня 2014 ствердив, що Євросоюз повинен прийняти Україну до свого складу та має розглянути питання про розширення з огляду на ситуацію в Україні.[3] 16 квітня 2014 на сесії Європарламенту в Страсбурзі в рамках слухань з приводу тиску Росії на Україну він заявив, що Росія кинула виклик Європі та її принципам.[4] 16 вересня 2014 на засіданні Європарламенту Фюле заявив, що Росія в разі ратифікації Угоди про асоціацію ЄС та України може почати повномасштабну економічну і торговельну війну,[5] та водночас він ствердив, що Україна і ЄС — це єдині гравці, чиї голос і думка мають значення у справі Угоди, а також що приводу для стурбованості у Росії немає і текст Угоди залишиться незмінним.[6]

26 листопада 2014, вже після відходу з посади єврокомісара, дав інтерв'ю часопису Der Spiegel, де поклав частину провини за ситуацію в Україні на окремі країни ЄС та заявив, що керівництво Німеччини теж має нести частку відповідальності за обстановку, яка склалася на Донбасі.[7]

Одружений, має трьох дітей, двох дочок і сина.

• Штефан Фюле Офіційна медіа-галерея