Березнегуватське
Березнегува́тське — село в Україні, у Новобузькому районі Миколаївської області. Населення становить 845 осіб. Орган місцевого самоврядування — Березнегуватська сільська рада. Село розташоване за 25 км на захід від міста Новий Буг і за 30 км від залізничної станції Новий Буг на лінії Миколаїв-Сортувальний — Долинська. Сільраді підпорядковані села Веселий Поділ.
| село Березнегуватське | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Миколаївська область |
| Район/міськрада | Новобузький |
| Рада | Березнегуватська сільська рада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1918 |
| Населення | 845 |
| Площа | 0,99 км² |
| Густота населення | 853,54 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 55620 |
| Телефонний код | +380 5151 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 47°45′14″ пн. ш. 32°16′30″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
102 м |
| Водойми | Балка Березнегувата |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 55620, Миколаївська обл., Новобузький р-н, с.Березнегуватське, пр.Березнегуватський,1 |
| Карта | |
  Березнегуватське | |
 Березнегуватське | |
| Мапа | |
| |
Географія
Селом тече Балка Березнегувата.
Історія
На околицях села Пелагіївки виявлено пізнопалеолітична стоянка (понад 20 тис. років тому), біля села Новорозанівки — поселення епохи неоліту і міді (V—III тисячоліття до п. е.), а також декілька поселень і могильник епохи ранньої і пізньої бронзи (III—I тисячоліття до н. е.). У села Новорозанівки досліджено поховання скіфського воїна (V ст. до н. е.), похованого в повному озброєнні (пластинчатий шолом і панцир, два дротики, меч і сагайдак із стрілами).
Населений пункт виник у кінці XIX століття.
На фронтах Німецько-радянської війни билися 216 жителів села, 54 з них пали смертю хоробрих, 98 — удостоєні урядових нагород.
У 1973 році в селі Березнегуватське споруджений меморіальний комплекс на честь односельців, загиблих у боротьбі з нацистами. За часів УРСР в селі працював колгосп «Молода гвардія». За трудові успіхи орденами і медалями нагороджені 86 чоловік, серед них ордени Трудового Червоного Прапора удостоєні ланковий В. П. Канишева, свинарки С. Н. Симчера і М. П. Постика, завідувач фермою великої рогатої худоби Н. К. Шиян.
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 820 осіб, з яких 398 чоловіків та 422 жінки.[1]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 843 особи.[2]
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 97,75 % |
| російська | 1,66 % |
| молдовська | 0,36 % |
| болгарська | 0,12 % |
| вірменська | 0,12 % |
Економіка
У селі обробляються 4946 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 4078 га орних земель. Основні напрями виробництва — зернове і м'ясо-молочне з розвиненим свинарством. В селі два магазини, їдальню, пункт побутового обслуговування, відділення Укрпошти. Відділення Ощадбанку України.
Освіта і культура
У селі працює середня одинадцятирічна школа з інтернатом (20 учителів і 207 учнів), клуб із залом на 200 місць, бібліотека з книжковим фондом 9,1 тис. примірників, фельдшерсько-акушерський пункт. Дитячі ясли-сад на 50 місць.
Примітки
- Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Миколаївська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Миколаївська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- Розподіл населення за рідною мовою, Миколаївська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.