Берил

Бери́л — мінерал класу силікатів, найпоширеніший мінерал берилію.

Берил
Загальні відомості
Статус IMA чинний (успадкований, G)[1]
Абревіатура Brl[2]
Хімічна формула Be₃Al₂Si₆O₁₈
Клас мінералу силікати
Nickel-Strunz 10 9.CJ.05[3]
Dana 8 61.1.1.1
Генезис магматичний
Ідентифікація
Колір від блідо-жовтуватого до яскраво зеленого
Форма кристалів стовпчасті гексагональні призми
Сингонія гексагональна сингонія[4]
Просторова група space group P6/mccd[4]
Злам нерівний, часто раковистий
Твердість 7-8
Блиск скляний, інколи матовий
Прозорість прозорий до непрозорого
Колір риси білий
Густина 2,63—2,91
Оптичні властивості кристалів
Показник заломлення 1,568-1,602
Інші характеристики
Названо на честь Beryllos 3 (Pauly-Wissowa)d
Типова місцевість Індійський субконтинент[5],
Mons Smaragdusd[6][7]
 Берил у Вікісховищі

Походження назви

Назва берил походить (через латинське: Beryllus, Старо-французьке: beryl, середньоанглійське: beril) з грецької beryllos βήρυλλος що значить «дорогоцінний, синьо-зелений, кольору морської води камінь»[8] і походить від пракритської veruliya (वॆरुलिय) і пальського veḷuriya (वेलुरिय); veḷiru (भेलिरु). З санскриту वैडूर्य Vaidurya, який в кінцевому рахунку походить від дравидійського, може бути, від назви Белур або Velur на півдні Індії[9]. Термін було пізніше прийнято для позначення більш конкретно саме берилу[10]. Пізньо латинське berillus було скорочено як brill-, що дало італійське brillare, що означає «блиск», французьке слово Brille що також означає «блиск», іспанське Brillo, означає «світитися», і англійське слово brilliance[11].

Загальна характеристика

Хімічна формула: Al2Be3[Si6O18]. Домішки Na, Cs, Rb, Li, Fe2+, Fe3+, Mn, Mg, H2O, He. Метасилікат алюмінію і берилію кільцевої будови. Містить (%): Al2О3 — 19; BeO — 14; SiO2 — 67.

Смарагд
Берил, Намібія
Кристалічна структура берилу
Берил з Центрального Мадагаскара
Волинський берил на поштовій марці, 2009

Забарвленням виділяють різновиди берилу: аквамарин — зеленувато-блакитний, смарагд — яскраво-зелений та інші. Зустрічається у гранітних пегматитах, ґрейзенах і гідротермально-пневматолітових жилах, зв'язаний з кислими виверженими гірськими породами. Берил з пегматитів представлений головним чином натрієвими, натрієво-літієвими, літієво-цезієвими різновидами. Найменша кількість домішок характерна для берилу з кварцових жил, кварц- і флюорит-мусковітових ґрейзенів. Деякі з різновидів берилу — дорогоцінне каміння. Найбільш відомі пегматитові родов. берилу: Бернік-Лейк (Канада), Блек-Гілс (США), Мінас-Жерайс, Боа-Вісту (Бразилія). Дрібно- і тонковкраплені руди берилу збагачуються флотацією. В українській науковій літературі вперше описаний в лекції «Про камені та геми» Феофана Прокоповича, яка читалася в Києво-Могилянській академії в 1705—1709 рр.

Розповсюдження

Найбільш відомі пегматитові родовища берилу: Бернік-Лейк (Канада), Блек-Хілс (США), Мінас-Жерайс, Боа-Вісту (Бразилія). Берил в Україні зустрічається у гранітних пегматитах на північному заході Українського щита і у Приазов'ї.

Різновиди

За хімічним складом виділяють такі відміни берилу:

  • берил літієвий — містить понад 1 % Li2O
  • берил натрієвий — містить понад 1 % Na2O
  • берил лужний — містить до 5 % (Na, K)2O
  • берил цезієвий (вороб'євіт) — містить до 3 % Cs2O
  • смарагд — берил, який містить до 3 % Cr2O3
  • берил скандієвий — бацит

За кольором та ювелірними особливостями:

  • берил Барбари — (берил з провінції Трансвааль з місцевості Барбара, ПАР);
  • берил благородний — (дорогоцінний берил без включень і дефектів);
  • берил блакитний — аквамарин
  • берил золотистий — геліодор
  • берил рожевий — відміна берилу рожево-червоного кольору
  • ростерит — безбарвний або блідо-рожевий берил, представлений короткостовпчастими або таблитчастими кристалами, які містять натрій та літій або цезій. Названий на честь дослідника Г.Ростера.

Застосування

Красиво забарвлені берили і різновиди берилу — популярні самоцвіти, використовуються як дорогоцінні камені в ювелірній справі. Хороші екземпляри берилу високо цінуються і прикрашають колекції та музейні зібрання. З берилу виготовляють також різні дрібні вироби, печатки, різьблені прикраси, а непрозорі камені («звичайний берил») є рудним мінералом і служать джерелом для отримання оксиду берилію.

Див. також

Примітки
  1. Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
  2. Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
  3. Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
  4. mineralienatlas.de
  5. Secundus G. P. Naturalis historia — Imperium Romanum: 0074.
  6. Roman food prints at Berenike. Archaeobotanical evidence of subsistence and trade in the eastern desert of Egypt
  7. Harrell J. A. Archaeological Geology of the World’s First Emerald Mine — 2004. — Т. 31, вип. 2.
  8. http://www.mindat.org/min-819.html
  9. http://www.etymonline.com/index.php?term=beryl
  10. http://www.webmineral.com/data/Beryl.shtml
  11. http://www.soul-hunter.com/sailormoon/myth/beryl.php
  12. скандієвий мінерал — аналог берилу

Література
  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
  • Лазаренко Є. К., Винар О. М. Берил // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
  • Берил // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.