Бертран Таверньє

Бертра́н Таверньє́ (фр. Bertrand Tavernier; 25 квітня 1941, Ліон, Франція — 25 березня 2021) — французький кінорежисер, сценарист, продюсер і актор[4].

Бертран Таверньє
Bertrand Tavernier
Бертран Таверньє у 2010 році.
Дата народження 25 квітня 1941(1941-04-25) (80 років)
Місце народження Ліон, Франція
Дата смерті 25 березня 2021(2021-03-25)[1][2] (79 років)
Місце смерті Сент-Максім[3][2]
Поховання Сент-Максім
Громадянство  Франція
Професія режисер, сценарист, продюсер, актор
Alma mater Ліцей Генріха IV
Діти Nils Tavernierd і Tiffany Tavernierd
IMDb ID 0851724

приз Луї Деллюка (1973)

Премія «Сезар» за найкращий оригінальний або адаптований сценарій (1976)

премія «Сезар» за найкращу режисуру (1976)

Премія «Сезар» за найкращий оригінальний або адаптований сценарій (1977)

National Board of Review Award for Best Foreign Language Filmd (1984)

Приз за найкращу режисуру (1984)

премія «Сезар» за найкращий адаптований сценарій (1985)

премія БАФТА за найкращий неангломовний фільм (1990)

Los Angeles Film Critics Association Award for Best Foreign Language Filmd (1990)

Золотий ведмідь (1995)

премія «Сезар» за найкращу режисуру (1997)

European Film Academy Special Jury Awardd (1989)

Срібний ведмідь — Гран-прі журі (1974)

Бертран Таверньє у Вікісховищі

Біографія

Бертран Таверньє народився 25 квітня 1941 року у Ліоні у сім'ї письменника й есеїста Рене Таверньє. Вивчав юриспруденцію, займався кінокритикою. Закінчив Ліцей Генріха IV та навчався в Інституті кінематографічних досліджень кінематографа (IDHEC, зараз La femis) разом з Фолькером Шльондорфом. Працював асистентом режисера у Жана-П'єра Мельвіля і пресс-агентом; писав сценарії, знімав короткометражні стрічки (новела «Поцілунок Іуди», 1963, у фільмі «Поцілунки» (1965) і новела «Гра випадку» у фільмі «Удача і любов» (1964).

У 1973 році зняв свій перший повнометражний фільм за романом Ж. Сіменона «Годинникар із Сен-Поля», за що отримав премію Луї Деллюка.

У 1975 році поставив історичний фільм «Нехай розпочнеться свято», який став першою роботою режисера, яка була номінована на Премію Сезар та здобла перемогу одразу в двох категоріях — за найкращу режисерську роботу та найкращий оригінальний сценарій.

Найбільшим успіхом Таверньє вважається фільм про джаз «Близько півночі» («Опівнічний джаз») 1986 року з Декстером Гордоном в головній ролі на музику Гербі Генкока. Стрічка отримала низку кінопремій та номінацій, серед яких премія за найкращий фільм Венеційського кінофестивалю.

У 1995 році кримінальна драма Бертрана Таверньє «Приманка» отримала «Золотого ведмедя» 45-го Берлінського кінофестивалю.

Особисте життя

З 1965 по 1980 роки був одружений з Брітін Коло О'Хаген. Має доньку Тіффані та сина Нільса (нар. 1 вересня 1965), що також став режисером і актором.

Вибрана фільмографія
Режисер

Визнання
▼ Нагороди та номінації Бертрана Таверньє ▼[5]
РікНагородаКатегоріяФільмРезультат
1973 Приз Луї Деллюка Годинникар із Сен-Поля Нагорода
1974 Берлінський міжнародний кінофестиваль Спеціальний Приз журі (Срібний ведмідь) Нагорода
Премія OCIC Нагорода
Золотий ведмідь Номінація
1976 Премія «Сезар» Найкраща режисерська робота Нехай розпочнеться свято Нагорода
Найкращий оригінальний сценарій Нагорода
Найкращий фільм Номінація
Синдикат французьких кінокритиків Приз за найкращий французький фільм Нагорода
1977 Премія «Сезар» Найкращий оригінальний сценарій Суддя і вбивця Нагорода
Найкращий фільм Номінація
Найкраща режисерська робота Номінація
1982 Синдикат французьких кінокритиків Приз за найкращий французький фільм Бездоганна репутація Нагорода
Премія «Сезар» Найкращий фільм Номінація
Найкраща режисерська робота Номінація
Найкращий оригінальний сценарій Номінація
1984 Каннський кінофестиваль Найкраща режисерська робота Неділя за містом Нагорода
Золота пальмова гілка Номінація
1985 Премія «Сезар» Найкращий адаптований сценарій Номінація
Найкращий фільм Номінація
Найкраща режисерська робота Номінація
1986 Венеційський кінофестиваль Найкращий фільм Близько півночі Нагорода
Золотий лев Номінація
1988 Премія «Боділ» Найкращий європейський фільм Нагорода
1989 Європейський кіноприз Найкращий європейський фільм Життя і нічого більшого Нагорода
1990 Премія BAFTA Найкращий неангломовний фільм Номінація
Давид ді Донателло Найкращий іноземний фільм Номінація
1995 Берлінський міжнародний кінофестиваль Золотий ведмідь Приманка Нагорода
1997 Премія «Сезар» Найкращий фільм Капітан Конан Номінація
Найкраща режисерська робота Нагорода
Найкращий оригінальний або адаптований сценарій Номінація
Синдикат французьких кінокритиків Приз за найкращий французький фільм Нагорода
1999 Берлінський міжнародний кінофестиваль Приз ФІПРЕССІ Це починається сьогодні Нагорода
Приз екуменічного журі Нагорода
Золотий ведмідь Номінація
2002 Золотий ведмідь Пропуск Номінація
2009 Золотий ведмідь В електричному тумані Номінація
2010 Каннський кінофестиваль Золота пальмова гілка Принцеса де Монпансьє Номінація
2011 Премія «Сезар» Найкращий адаптований сценарій Номінація
2014 Найкращий адаптований сценарій Набережна Орсе Номінація
Премія «Люм'єр» Найкращий режисер Номінація
Найкращий сценарій Номінація

Громадська позиція

У 2018 підтримав звернення Асоціації режисерів Франції на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[6]

Джерела

Примітки
  1. Le Monde — Paris: Societe Editrice Du Monde, 1944. — ISSN 0395-2037; 1284-1250; 2262-4694
  2. Fichier des personnes décédées
  3. Le Figaro, Figaro / A. Brézet — Paris: Société du Figaro, 1826. — 322497 екз. — ISSN 0182-5852; 2496-8994
  4. Maslin, Janet (20 грудня 1982). Clean Slate (1981) 'Coup De Torchon,' Life in a French Colony. The New York Times. Процитовано 14 квітня 2015.
  5. Повний перелік нагород і номінацій Бертрана Таверньє на сайті IMDb
  6. Appel pour la libération d'Oleg Sentsov

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.