Берт Закман

Берт Закман (нім. Bert Sakmann; нар. 12 червня 1942, Штутгарт, Німеччина) — німецький фізіолог, лауреат Нобелівської премії з фізіології і медицини в 1991 році разом з Ервіном Неєром «За відкриття, що стосуються функцій поодиноких іонних каналів в клітинах» і розробку методу локальної фіксації потенціалу. Професор; обіймав посаду виконуючого обов'язки директора Інституту медичних досліджень Товариства Макса Планка в Гейдельберзі (у даний час — почесний науковий співробітник). Займався викладанням у Гейдельберзькому університеті. Член Гайдельберзької академії наук, Геттінгенської академії наук.

Берт Закман
нім. Bert Sakmann
Берт Закман
Берт Закман
Народився 12 червня 1942(1942-06-12) (79 років)
Штутгарт, Німеччина
Країна  Німеччина
Діяльність біолог, біофізик, викладач університету, лікар, фізіолог
Alma mater Університетський коледж Лондона, Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана, Тюбінгенський університет, Університет Фрайбурга і Геттінгенський університет[1]
Галузь Фізіологія
Заклад Гейдельберзький університет
Ступінь докторський ступінь[2]
Аспіранти, докторанти Moritz Helmstädterd[1]
Членство Лондонське королівське товариство, Леопольдина, Національна академія наук США[3], Баварська академія наук, Гайдельберзька академія наук, Геттінгенська академія наук, Європейська академія[4], Американська академія мистецтв і наук, Угорська академія наук і Європейська організація молекулярної біології
Відомий завдяки: дослідження функцій поодиноких іонних каналів в клітинах
розробка методу локальної фіксації потенціалу
Нагороди Нобелівська премія з фізіології або медицини (1991)

 Берт Закман у Вікісховищі

Посилання

Примітки


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.