Берхтесґаден (пробство)

Територія князівства включала громади Берхтесґаденської долини, зокрема, сучасні громади — Берхтесґаден, Марктшелленберг, Рамзау та Шонау-ам-Кьоніґзеє, а також і інші маєтки у віддаленіших місцях.

Монастир, що був присвячений Святому Петру та Святому Івану Хрестителю був заснований як згромадження августинських регулярних каноніків графом Беренґаром Зульцбахським у 1102 р. за заповітом його покійної матері, графині Ірмґарди.

Володіння монастиря мали вигідне стратегічне положення. Вони мали достатньо значні поклади солі і одночасно були буфером між Баварією та Зальцбургом. Пробсто змогло зробити таке своє положення перевагою, одночасно користуючись неприступністю долини, що оточена зі всіх сторін горами, за винятком одного перевалу на півночі. Відповідно до цих переваг пробство стало імперським абатством вже у 1194 р. У 1380 р. пробст став імперським князем, а з 1559 р. засідав у Рейхстазі в ранзі князя-пробста, що було співставимо із рангом князя-єпископа.

Посада князя-пробста часто об'єднувалась з іншими високими духовними посадами, через що пробсти жили не у своєму монастирі. Протягом всього XVII століття та першої третини XVIII століття князі-пробсти належали до династії Віттельсбахів.

У 1802—1803 рр. пробство було секуляризоване і приєднане спочатку до нетривалого курфюрства Зальцбург, а у 1805 р. до Австрії, яка у 1810 р. передала його Баварії. Монастирські будівлі спочатку використовувались як будівлі, але у 1818 р. монастир став літньою королівською резиденцією.

Від часу відміни монархії у Баварії будівлі пробства належать Компенсаційному фондові Віттельсбахів (нім. Wittelsbacher Ausgleichsfond). Деякі приміщення відкриті для відвідування, а інші використовуються Віттельсбахами. Монастирська церква нині є парафіяльною.