Бершанська Євдокія Давидівна

Євдокі́я Дави́дівна Берша́нська, за другим чоловіком — Бочаро́ва, у дівоцтві — Карабу́т (нар. 6 лютого 1913(19130206) — 16 вересня 1982) — радянська військова льотчиця, учасник Другої світової війни. Командир 46-го гвардійського нічного бомбардувального авіаційного полку, гвардії підполковник. Єдина жінка, нагороджена орденом Суворова.

Євдокія Давидівна Бершанська (Бочарова)
Ім'я при народженні Євдокія Давидівна Карабут
Народження 6 лютого 1913(1913-02-06)
Добровольне
Смерть 16 вересня 1982(1982-09-16) (69 років)
Москва
гострий інфаркт міокарда
Поховання Новодівичий цвинтар
Країна  СРСР
Приналежність  Радянська армія
Вид збройних сил  ВПС СРСР
Рід військ Бомбардувальна авіація
Роки служби 1941—1945
Звання  Підполковник авіації
Командування 46-й гвардійський нічний бомбардувальний авіаційний полк
Війни / битви німецько-радянська війна
Нагороди
 Бершанська Євдокія Давидівна у Вікісховищі

Життєпис

Народилася 6 лютого 1913 року в селі Добровольне Ставропольського краю. Росіянка. Член ВКП(б) з 1939 року.

З 1924 по 1929 роки навчалась у Благодарненській школі 2-го ступеня. У 1932 році закінчила Батайську авіаційну школу льотчиків. Працювала льотчиком-інструктором Батайської і Краснодарської авіаційних шкіл цивільного повітряного флоту СРСР (ЦПФ СРСР).

У 1941 році призвана до лав РСЧА. 2 грудня 1941 року капітан Євдокія Бершанска, як досвідчена льотчиця з десятирічним стажем і гарними організаторськими здібностями, призначена командиром новоствореного жіночого 588-го нічного легкобомбардувального авіаційного полку. Під її командуванням полк бився з ворогом до закінчення війни. Час від часу з'єднання жартівливо називали — «Дунькин полк», з натяком на повністю жіночий склад й виправдовуючись ім'ям командира полку[1].

На фронтах німецько-радянської війни з 27 травня 1942 року. Воювала на Південному, Північно-Кавказькому та 2-у Білоруському фронтах.

Під командуванням Є. Д. Бершанської полк пройшов бойовий шлях від Ворошиловграду через Грозний, Краснодар, Тамань, Керч, Севастополь, Могильов, Гродно, Білосток, Остроленку. Брав участь у розгромі німецьких військ у Польщі та Східній Пруссії. За успішне виконання завдань командування полк був перейменований у 46-й гвардійський, нагороджений орденами Червоного Прапора і Суворова 3-го ступеня.

Особисто Є. Д. Бершанська здійснила 28 бойових вильотів на знищення живої сили й бойової техніки ворога.

Після війни вдруге одружилась, супроводжувала чоловіка-офіцера за місцем служби. У 1950 році закінчила Вечірній університет марксизму-ленінізму. Після переїзду до Москви займалась громадською діяльністю в Комітеті радянських жінок та Комітеті ветеранів війни.

Померла 17 вересня 1982 року. Похована на Новодівочому цвинтарі.

Нагороди і почесні звання

Почесний громадянин міста Краснодара[2].

Нагороджена двома орденами Червоного Прапора (09.09.1942, 15.06.1945), орденами Суворова 3-го ступеня (15.12.1944), Олександра Невського (02.06.1944), Вітчизняної війни 2-го ступеня (28.05.1943), «Знак Пошани» (1937) і медалями.

Пам'ять

Ім'ям Євдокії Бершанської названо вулицю в місті Краснодарі.

Примітки
  1. Борис Клин (7 трвня 2008). В бой идет «Дунькин полк» (рос.). Izvestia.ru. Архів оригіналу за 12 травня 2008. Процитовано 16.06.2008.
  2. Почесні громадяни міста Краснодара (рос.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.