Бетпак-Дала

Бетпак-дала, Бедпак-дала, також Північний Голодний степ (каз. «нещасний степ») — пустеля в Центральній Азії (Казахстан). Розташована між низинами річок Сарису, Чу і озером Балхаш; на півночі близько 46°30 пн. ш. межує з напівпустелею Казахського дрібносопковика. Площа близько 75 000 км².

Бетпак-Дала каз. Бетпақдала
Бетпак-Дала поблизу озера Балхаш
Країна	Казахстан[1],  Російська імперія і  СРСР
Бетпак-Дала у Вікісховищі

За будовою поверхні пустеля поділяється на дві частини:

• Західна частина, що являє собою плоске плато (250 м — 300 м) з розлогими западинами, складене мезозой-кайнозойським комплексом осадових порід.
• Східна частина, що являє собою підвищену горбастопасмову рівнину (600 м — 900 м), утворену з кристалічних та метаморфічних порід палеозою.

Поклади кам'яного вугілля, свинцю, заліза, гірського кришталю, мармуру та інші.

Клімат різко континентальний, посушливий. Пересічна температура січня -9°C, липня +24°C. Річна кількість опадів 100—200 мм. Річок немає. Зустрічаються невеликі тимчасові солонуваті озера. Водопостачання базується на підземних і ґрунтових водах. Ґрунти — солонцюваті глинясто-щебенюваті сіроземи в комплексі з солончаками і такирами. Рослинність кураєво-полинова.

За часів радянської влади землі стали використовувати як весняно-осінні пасовиська в поєднанні з прилеглими зимовими пасовищами Муюнкумів та літніми — степів Сари-Арка. Обводнене понад 6 млн. га пасовищ, споруджено 1 695 шахтних і 172 артезіанські колодязі.