Сарису (Казахстан)

Річка починає свій витік за 60 км на схід — північний схід від смт Атасу, тече в межах Казахського дрібносопковика в південно-західному напрямі, в нижній течії — західною околицею пустелі Бетпак-Дала. У верхів'ях долина вузька, в низов'ях — шириною до 5—10 км; на нижній ділянці — обширні конусні наноси. Живлення снігове. Середня витрата води за 382 км від гирла — 7,3 м³/сек; пересихає у верхів'ях і пониззі з липня по січень. Постійний стік сягає нижче лівої притоки — Кара-Кенгира. Довжина річки змінюється в залежності від пори року, з 671 до 800 км. Вода Сарису сильно мінералізована — від 0,45-0,75 г/л при високому рівні води і до 5,5 г/л — при низькому. Річкова вода використовується для промислового водопостачання і зрошування.

Назва річки із казахської мови перекладається як: сари — «жовтий», су — «вода», тобто: «жовта вода». Пов'язана із великою кількістю піску, який вимивається водами річки, особливо під час повеней.

Раніше, за даними археологічних і гідрологічних досліджень, річки Сарису, Іргиз, Тургай і Чу мали загальний стік в басейн Сирдар'ї → Аралу. З часом, через наростання посушливості клімату, і тектонічних процесів підняття земної кори, обширний басейн Аралу розпався на кілька окремих безстічних систем. Разом з тим внаслідок тих же тектонічних явищ Узбой,[3] перестав впадати у Каспійське море і став одним з сухих ваді між Аралом і Каспієм[4].

• Сарису // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
• Топографічні карти. Масштаб: 1 : 200 000. L-42-25 1980 рік (Гирло) ← L-42-26 1981 рік ↓ L-42-20 1980 рік ↓ L-42-14 1985 рік ↓ L-42-08 1984 рік ↓ L-42-02 1983 рік ← L-42-03 1984 рік ← L-42-04 1987 рік ↓ M-42-34 1981 рік ← M-42-35 1982 рік ← M-42-36 1982 рік ↓ M-42-30 1977 рік ← M-43-25 1984 рік (Витік)