Блощаневич Микола Григорович

Закінчив Київське комерційне училище, Чугуївське військове училище (1905), вийшов підпоручиком до 115-го піхотного Вяземського полку (Рига), у складі якого згодом брав участь у Першій світовій війні. 22 лютого 1915 разом з рештками свого полку потрапив до німецького полону. Останнє звання у російській армії — підполковник.

З 10 січня 1919 р. — штаб-старшина для доручень при губернському інтенданті військ Директорії на Київщині, з 1 березня 1919 року — помічник начальника постачання Східного фронту Дієвої армії УНР, з 19 травня 1919 р. — командир сотні запасного куреня 3-ї (згодом- Залізної) дивізії, 1 листопада 1919 р. — ад'ютант оперативного відділу штабу 5-ї Селянської дивізії Дієвої армії УНР. Учасник Першого Зимового походу. Від середини січня до кінця лютого 1920 на час хвороби Андрія Вовка виконував обов"язки начальника штабу Київської групи. З червня 1920 р. — командир 11-ї бригади 4-ї Київської дивізії Армії УНР. Учасник Другого Зимового походу, командир куреня. Доля після 1922 р. невідома.

Пам'ятник старшинам Армії УНР уродженцям м. Києва на якому викарбувано ім'я Миколи Блощаневича

28 травня 2011 року у мікрорайоні Оболонь було відкрито пам'ятник «Старшинам Армії УНР — уродженцям Києва». Пам'ятник являє собою збільшену копію ордена «Хрест Симона Петлюри». Більш ніж двометровий «Хрест Симона Петлюри» встановлений на постаменті, на якому з чотирьох сторін світу закріплені меморіальні дошки з іменами 34 старшин Армії УНР та Української Держави, які були уродженцями Києва (імена яких вдалося встановити історикам). Серед іншого вигравіруване й ім'я Миколи Блощаневича.

• Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — ISBN 966-8201-26-4.
• ЦДАВОУ. — Список старшин, зарахованих на дійсну українську військову службу та підвищених до наступних рангів протягом липня 1920 — липня 1923