Блінов Микита Павлович

Микита Павлович Блінов (3 квітня 1914 — 2 квітня 1942) — радянський офіцер, учасник Великої Вітчизняної війни, майстер танкового бою, Герой Радянського Союзу.

Блінов Микита Павлович
Народження 3 квітня 1914(1914-04-03)
Стара Станиця, Область Війська Донського, Російська імперія
Смерть 2 квітня 1942(1942-04-02) (27 років)
Вовчанський район, Харківська область, Українська РСР, СРСР
Поховання
Братська могила радянських воїнів у Білому Колодязі №1d : 
Країна  СРСР
Освіта Саратовське вище військове командно-інженерне училище ракетних військ
Партія КПРС
Звання  Старший лейтенант
Формування 6-та гвардійська танкова бригада
Війни / битви німецько-радянська війна
Нагороди

Життєпис

Народився 3 квітня 1914 року на хуторі Стара Станиця Області Війська Донського (нині Кам'янського району Ростовської області) в російській селянській родині. Його батько загинув під час Громадянської війни.

Закінчив Ленінградський навчально-тракторний комбінат. Працював механіком Глубокинського зернорадгоспу Кам'янського району Ростовської області.

Покликаний у РККА в 1936 році. У 1939 році закінчив Саратовське танкове училище[1]. Член ВКП(б) з 1939 року. Учасник радянсько-фінської війни 1939-1940 років.

На фронті Великої Вітчизняної війни з перших днів. Командир роти 1-го окремого танкового батальйону 6-ї гвардійської танкової бригади (38-а армія, Південно-Західний фронт) гвардії старший лейтенант Микита Блінов в період боїв з 31 березня до 1 квітня 1942 року серед перших увірвався в село Байрак Вовчанського району Харківської області. Був поранений, але продовжував керувати боєм, замінивши вибулого з ладу командира танкового батальйону.

Екіпаж танка Микити Блінова знищив 8 гармат, кілька мінометних батарей та кулеметних точок, 6 танків і самохідних артилерійських установок противника.

2 квітня 1942 року в одному з боїв танк Блінова був підбитий. Німці оточили та закидали його гранатами. Танкісти продовжували вести вогонь з палаючого танка, доки не полягли смертю хоробрих. Микита Павлович Блінов загинув.

В результаті самовідданого вчинку Блінова інші танкові екіпажі зломили опір противника, який був змушений відступити, кинувши три важких танки та інше озброєння[2]. Після того як в населений пункт Байрак увійшли радянські війська, навколо танка Микити Блінова було виявлено до 60 загиблих німецьких солдатів і офіцерів[3].

Похований у братській могилі в селищі міського типу Білий Колодязь Вовчанського району Харківської області України.

Родина
  • Дружина — Ольга Казимирівна Блінова, проживала у селі Катирне Єрмаківського району Красноярського краю[4].
  • Син — Іван Микитович Блінов.

Нагороди

Пам'ять
  • На хуторі Стара Станиця ім'ям Микити Блінова названі вулиця і середня школа. Піонерська дружина школи також мала ім'я Героя.
  • У Парку Перемоги Каменськ-Шахтинського Герою встановлена меморіальна дошка.
  • У селищі Лух Івановської області встановлено бюст і меморіальна дошка, ім'я Блінова носить одна з вулиць[6].
  • Меморіальна дошка в пам'ять про Блінова встановлена Російським військово-історичним товариством на будівлі Старостанинської середньої школи Кам'янського району, де він навчався.
  • Меморіальна дошка на братській могилі у селищі Білий Колодязь, де похований Блінов.

Примітки
  1. Командиры, преподаватели и выпускники училища — Герои Советского Союза. На сайте бывшего Саратовского высшего военного командно-инженерного училища ракетных войск имени Героя Советского Союза генерал-майора А. И. Лизюкова.
  2. Наградной лист Н. П. Блинова, страница 1. На сайте ОБД «Подвиг Народа».
  3. Наградной лист Н. П. Блинова, страница 2. На сайте ОБД «Подвиг Народа».
  4. Запись № 52165543 ОБД «Мемориал»
  5. Указ Президиума Верховного Совета СССР ««О присвоении звания Героя Советского Союза начальствующему составу Красной Армии» от 5 няобря 1942 года // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1942. — 7 ноября (№ 40 (199)). — С. 3.
  6. Блинов, Никита Павлович. Сайт «Герои страны».

Література
  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1987. — Т. 1 /Абаев — Любичев/. — 911 с. — 100 000 экз. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382.
  • Калинин В. В., Макаренко Д. Г. До последнего дыхания // Герои подвигов на Харьковщине. — Харьков : Прапор, 1970. — С. 70—71.
  • Они прославили Родину. Книга 1. Ростов-на-Дону, 1974.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.