Білий Колодязь

смт Білий Колодязь
Країна	Україна
Область	Харківська область
Район/міськрада	Вовчанський район
Рада	Білоколодязька селищна рада
Код КАТОТТГ:
Основні дані
Засноване	1760[1]
Статус	із 1938 року
Площа	2,5 км²
Населення	▼ 3850 (01.01.2018)[2]
Густота	1540 осіб/км²
Поштовий індекс	62540
Телефонний код	+380 5741
Географічні координати	50°12′12″ пн. ш. 37°06′16″ сх. д.
Висота над рівнем моря	189 м
Водойма	балка Білий Яр
Відстань
Найближча залізнична станція:	Білий Колодязь
	До райцентру:
- фізична:	15 км
- автошляхами:	16,7 км
	До обл. центру:
- залізницею:	119 км
- автошляхами:	78,8 км
Селищна влада
Адреса	62540, смт Білий Колодязь, вул. Героїв України, 6
Голова селищної ради	Сердечний Володимир Васильович
Вебсторінка	Білоколодязька селищна рада
Карта
	Білий Колодязь
	Білий Колодязь Білий Колодязь
	Білий Колодязь у Вікісховищі

Бі́лий Коло́дязь — селище міського типу Вовчанського району Харківської області.

Географічне розташування

Селище міського типу Білий Колодязь розташоване на початку балки Яр Білий, по якій протікає безіменна річка і через 10 км впадає в річку Вовча. На річці кілька загат. За 4 км знаходяться витоки річки Пільна. На відстані 1 км розташоване село Юрченкове.

Відстань до районного центру, міста Вовчанськ по шосе — 14 км, по залізниці — 18 км.

У селищі є залізнична станція Білий Колодязь, проходить автомобільна дорога Т 2104.

Історичні відомості

Місцевість, де розташоване селище (так звані Вовчанські дачі), здавна використовувалася козаками Вовчанської сотні Харківського полку. Тут перебували їхні скотні хутори. Перша писемна згадка про населений пункт відноситься до 1761 року[3]. В описі земель за цей рік сказано, що з 1760 року тут знову стала заселятися слобода Білий Колодязь, у якій тоді налічувалося 30 дворів. Слобода була приватно-власницькою. Населення її досить швидко збільшувалася: через десять років тут мешкало 452 чоловік, а 1790 року — 1647 осіб.

У XIX столітті Білий Колодязь і навколишні землі (8 тис. десятин) були власністю великих поміщиків Скалон, а жителі села — їх кріпаками. Тільки дворових тут налічувалося близько 500 душ. В економії були дослідне поле, метеорологічна станція, велика кількість великої рогатої худоби і коней, овцезавод, де розводили тонкорунних овець, цегельний завод, паровий млин і цукровий завод, побудований приблизно 1834 року. Останній виробляв в рік на 500 тис. руб. продукції[4]. Щорічно під цукровий буряк відводилося 550 десятин землі. Всі роботи по вирощуванню цієї культури виконувалися вручну. Кріпаків, які з тих чи інших причин не виходили на роботу, жорстоко карали.

За даними на 1864 рік у власницькому селі мешкало 997 осіб (499 чоловіків та 498 жінок), налічувалось 165 дворових господарств, існували православна церква, цукровий та вівчарний заводи[5].

1885 слобода була центром Білоколодязької волості Вовчанського повіту. Кількість дворових господарств зросла до 250, мешканців — до 1253. Існували три лавки, цегельний та вівчарний заводи, 5 разів на рік відбувались ярмарки[6].

Слобода була центром Третього поліцейського стану Вовчанського повіту і тут знаходився становий пристав[7].

Селище постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР в 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв —230 людей[8].

Економіка

В селищі діють:

Машинно-тракторні майстерні;
Цукровий завод (ТОВ Сільськогосподарське підприємство «Білий Колодязь»);
Комбікормовий завод;
«ДЕМЕТРА», фермерське господарство;
ДП «Білоколодязький елеватор» (є дочірнім підприємством ДАК «Хліб України»);
Відділ прикордонної служби «Білий Колодязь»;

Релігія

У Білому Колодязі діє церква Іверської Ікони Божої Матері московського патріархату[9].

Відомі особистості

Народилися

Веретенченко Олекса (1918—1993) — український поет, перекладач, журналіст. Псевдонім -Олекса Розмай.
Кравченко Олександр Іванович — радянський військовик часів Другої світової війни. Герой Радянського Союзу.
Котик Валентина Петрівна — українська футболістка та футбольний тренер
Статинов Анатолій Сергійович — міністр торгівлі Української РСР
Токаренко Михайло Кузьмич (1919—1984) — генерал-майор авіації, Герой Радянського Союзу.
Яковлєв Василь Данилович (1909—1980)— радянський воєначальник, віце-адмірал.

Похований

Блінов Микита Павлович (1914—1942) — майстер танкового бою, Герой Радянського Союзу.

Галерея

Братська могила радянський воїнів
Епітафія
Список похованих
Список похованих
Список похованих
Могила М. П. Блінова

Також

Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932-1933, Харківська область

Джерела

Історія міст та сіл УРСР (рос.)
Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
Білий Колодязь // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.
Волостныя, станичныя, сельския, гминныя правления и управления, а также полицейские станы всей России с обозначением места их нахождения : [рос. дореф.]. — Кіевъ : Изд-во Т-ва Л. М. Фишъ, 1913.

Примітки

ВРУ
Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2018 року (PDF)
Історико-статистичний опис Харківської єпархії, від. 4, стор 297, 298 (рос.)
Росія. Повний географічний опис нашої батьківщини, т. 7, стор 257.
рос. дореф. Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с.
Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
Волостныя, станичныя, сельския, гминныя правления, 1913, с. 189.
Мартиролог. Харківська область, ст. 517—522
Церковь Иверской иконы Божией Матери. Каталог православных сооружений — описания и авторские фотографии православных монастырей, храмов, соборов, церквей, часовен. Архів оригіналу за 17 вересня 2011. Процитовано 9 червня 2012.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] ВРУ

[2] Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2018 року (PDF)

[3] Історико-статистичний опис Харківської єпархії, від. 4, стор 297, 298 (рос.)

[4] Росія. Повний географічний опис нашої батьківщини, т. 7, стор 257.

[5] рос. дореф. Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с.

[6] Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)

[FOOTNOTEВолостныя,_станичныя,_сельския,_гминныя_правления1913189-7] Волостныя, станичныя, сельския, гминныя правления, 1913, с. 189.

[8] Мартиролог. Харківська область, ст. 517—522

[9] Церковь Иверской иконы Божией Матери. Каталог православных сооружений — описания и авторские фотографии православных монастырей, храмов, соборов, церквей, часовен. Архів оригіналу за 17 вересня 2011. Процитовано 9 червня 2012.